Слава ЗСУ!

- Ну звичайно.

Ауріка віддала полковнику листок паперу і той на кілька хвилин замовчав.

- Добре, - нарешті промовив він, - зараз я спробую знайти ці папери.

Він підійшов до своєї шухлядки і почав щось шукати.

- Пане полковнику, - не впевнено почала Ауріка.

- Я тебе слухаю, - не відриваючись від роботи, промовив Манєк.

- Я хотіла вас запитати. Можна у своєму детективі я напишу, що ви убивця? Я, звичайно, так не вважаю... Просто так буде цікавіше...

Полковник посміхнувся.

- Так ось для чого ти вивчаєш всі мої документи! Добре, пиши. Тільки дивись, щоб цей детектив не потрапив у руки до моєї мами.

Ауріка і Манєк засміялись. Полковник знову заглибився у роботу.

- Привіт, Ауріко, привіт, Манєк, - голосно промовила Жанна, зайшовши до кабінету.

- Доброго ранку, - промовила Ауріка.

Полковник, навіть, не повернув голови.

- Полковнику, агов! Я, взагалі-то, привіталася! – повторила Жанна.

Але Манєк уважно читав якийсь документ і знову не зреагував.

Жанна підійшла до полковника.

- Манєк, ти будеш вітатися зі мною? – обурливо запитала Жанна.

- Боже, Жанно! Яка важлива подія! Ти прийшла на роботу!!! Мене попросили негайно вислати документи про убивство Євмена Чапека, та це не так важливо! Зараз я все кину і почну з тобою вітатися!

Ауріка, шокована побаченим, пильно подивилась на Жанну. Жанна сумно посміхнулась. Полковник продовжив читання своїх паперів. Наступила тиша.

- О, Жанно! – раптом голосно крикнула Ауріка. – Ти ніколи не думала над тим, щоб стати психологом?

Полковник відірвав очі від листка.

- В міліцейській академії я проходила цей курс, - задумливо відповіла Жанна, - і мала непогані успіхи. А що?

- Просто з тебе вийшов би гарний психолог, - пояснила Ауріка.

- Чому ти так вирішила?