Слава ЗСУ!

Більше ніхто нічого не наважився сказати. Олександра відкрила книгу на якійсь сторінці і ще намагалась за щось там зачепитись. Хтось оголосив білий танок і Арсен відмовляв усім жінкам, чекаючи, що Ельзара все ж здогадається його запросити.

- Ви танцюєте? – запитав Смол Ельзару.

- Взагалі-то, зараз білий танок.

- Ну то запроси ти мене! – нахабно промовив Смол, тягнучи Ельзару за руку.

Арсен уважно стежив за кожним їхнім рухом, намагаючись нічого не пропустити.

- Що, не дочекався своєї принцеси? – глузуючи, запитала Гликерія. – Бачиш, ти відмовляв усім жінкам, в тому числі і мені. А вона запросила іншого.

- По-перше, це він її запросив, - гордо промовив Арсен. – А по-друге, у нього немає жодного шансу.

П’яна Гликерія засміялась.

- У нього всі козирі, любий друже! Смол уже, навіть, підготував номер, де вони ночуватимуть. Тому ти, малюк, можеш іти лягати спати, бо її вночі ти все одно не дочекаєшся.

- Знаєш, що, - раптом промовив Арсен Гликерії. – Я б не танцював з тобою, навіть, якби навколо були самісінькі чоловіки.

- Я й не сумнівалася, що ти гей!

Арсен відійшов від гіда, продовжуючи слідкувати за танцюючою парою.

- Ну, Ельзаро, відший цього покидька. І я кохатиму тебе завжди. Тільки відший його. Він не достойний тебе.

Музика затихла. Ельзара і Смол під руку вийшли на вулицю.

- Дякую тобі, - ввічливо звернувся до неї Смол. – Сьогодні ти мене врятувала.

Ельзара посміхнулась.

- Я дійсно ніколи так глибоко не відчував тему релігії, поки не послухав сьогодні тебе. Ти безперечно права. Найменша пропаганда чужої віри заважає зорієнтуватися на своїй.

Ельзара нічого не відповіла. Вона затаїла дихання, почувши десь далеко море.

Смол підійшов до неї якнайближче.