Слава ЗСУ!

- Ти - незвичайна жінка, - тихо промовив він.

Вона нічого не відповіла.

- Може, ми піднімемось до мене, там я зможу сказати тобі набагато більше.

Ельзара, наче ошпарена, швидко відійшла від Смола.

- Піднімемось до тебе? – перепитала вона.

Смол дивився на неї зляканими очима. Він зрозумів, що зробив найбільшу в світі помилку.

- Смол, я хоч раз за весь час нашого знайомства дала тобі привід вважати мене легковажною жінкою?

- Ні, - різко відповів Смол.

Ельзара засміялась.

- Чи ти сподівався, що я спатиму з тобою через якусь нещасну номінацію?

Ельзара подивилась на годинник.

- Треба йти у номер, бо пристойні жінки не гуляють допізна.

Останнє, що побачив Смол це те, як Ельзара, взявши під руку Арсена, попросила його провести її в номер. Смол був просто вражений. Він ненавидів її всім серцем.

Ельзара і Арсен зайшли в номер.

- Я боявся, що ти залишишся з ним, - тихо промовив Арсен.

- Боявся? – засміялась Ельзара.

Вона лягла на ліжко, не роздягаючись.

- Я так втомилась...

- Я теж, - промовив Арсен, сідаючи поруч із нею.

Вона подивилася йому в очі, наче щось хотіла сказати. Йому здалося, що він прочитав її думки.

- Давай проведемо цю ніч разом, - нарешті наважився Арсен.

Ельзара встала з ліжка і підійшла до дзеркала.

- Слухай, у мене що, на лобі написано, підходьте, розважайтесь, хто хоче? Чи, може, я веду себе якось непорядно? Чи може, у чоловіків просто немає інших думок?

- До чого тут це? – перебив Арсен. – Таке враження, що я тільки про це і говорю! У мене справжні почуття!

- У тебе справжні почуття? – закричала Ельзара.

- Так! Я тебе кохаю! – нарешті крикнув Арсен, і Ельзара замовчала.

- А я тебе ні, - через декілька секунд промовила вона.