Слава ЗСУ!

- Ні, - раптом перебила Жанна. – Досить про сни. Дракон нікого не убивав. Повірте моїй жіночій інтуїції. Це Арсен! Агресія, амбіціозність – ось, що притаманне нашому убивці.

- Я згоден, - промовив полковник. – Треба перевірити, чи є у нього алібі.

Смол взяв Елізу за руку і відвів подалі від віконця.

- Що? Що все це означає? – крикнув він.

- Все просто! – відповіла Орайлі. – Пам’ятаєш, ту сцену, яку вчинила Ельзара Баталова на фестивалі? Якийсь придурок відзняв це і надіслав на перший канал.

- І що, що з того? – розлючено кричав Смол.

- Зовсім нічого! Тільки тепер усі дізналися, що ми переспали. Ти постав перед усіма, як не справедливий суддя, а я, як справжнісінька кар’єристка, яка заради нагороди здатна на все.

Смол опустив очі.

- Навіщо ти взагалі дав мені те перше місце? – не розуміючи, запитала Еліза. – Нехай би виграв той блискучий сценарій. Стали б рекордсменами, то, може б, хоч відчепилися від нас.

- Ти нормальна? – крикнув Смол. – Спочатку переспала зі мною, а тепер запитуєш, чому я віддав тобі перше місце. Дійсно, чого б це я тобі його віддавав?

- Невже ти думаєш, що я спала з тобою заради того нещасного призу?

Смол злякано подивився на Елізу.

- Смол, я тебе кохаю. І та ніч була для мене найдивовижнішою в житті.

Вона на секунду замовчала.

- А той приз – лише невеличкий додаток до мого щастя!

Смол засміявся.

- Той приз, - злісно промовив він, - компенсація за те, що я тебе не кохаю.

Еліза відвела очі.

- Ну що ж, - продовжив Смол. – Тепер я безробітний! Хто в цьому винний? Неймовірна, неперевершена Ельзара Баталова! Хто за це заплатить? Неймовірна, неперевершена Ельзара Баталова! І останнє запитання: хто шукатиме мені роботу? Ну звичайно! Знову ж таки вона! Ти собі як хочеш, а я їду її шукати.