Слава ЗСУ!

Ауріка поклала трубку. В кабінет зайшли Жанна, полковник і Шланг.

- Можеш не казати, - образливо промовила Жанна. – Я, до речі, теж експерт. Проведу експертизу і сама про все дізнаюсь.

Манєк уважно подивився на неї.

- Та кажи вже, - не витримав Шланг.

- Що казати? Нема що казати... На сигареті знайдено жіночий крем.

- Тобто, убивця – жінка? – перепитала Ауріка.

- Саме так, моя люба. Що я тепер скажу начальству, що ми черговий раз посадили не того, кого треба, - сумно сказав Манєк.

- Але тоді убивця й не Макар. Ми не єдині, хто помилився, - втішила Жанна. – А що за крем?

- Якийсь пом’якшуючий, для губ... „Віолетта” чи як?

- Так, є така косметика, - підтвердила Ауріка. – У мене є...

- І що робитимемо? – запитала Жанна.

- Жанно, - сказав Шланг. – Дзвони Демидову. Нам знову потрібна його допомога.

XII

Ельзара вийшла з таксі і направилась до театру.

- Ельзаро Баталова, - раптом почувся голос молодої дівчини.

Ельзара, не озираючись, продовжувала іти. Дівчина побігла за нею.

- Добрий день, Ельзаро Баталова! – задихано промовила вона.

- Я тебе не знаю, - не знімаючи темних окулярів, відповіла актриса.

- Я – Клара. Ми знайомилися на виставці, пам’ятаєте?

- Ні, - грубо відповіла Ельзара.

- Ну, ще мій хлопець – Марк, він пішов вас проводжати. Ви дали йому автограф. Пам’ятаєте? – з надією запитала Клара.

- Пам’ятаю, і що з того? - крикнула Ельзара. – Що мені тепер на шию тобі повіситись і розцілувати?

- Ні, - сумно відповіла дівчина. – Можна було просто привітатись.

Дівчина на хвилинку замовчала.

- Я бачу у вас немає сьогодні настрою розмовляти зі мною.

- І навряд, цей настрій колись з’явиться…

- Він прийде?

- Я більше, ніж упевнений в цьому, - запевнив полковник. – Він настроєний нам допомогти, бо дуже боїться за репутацію свого фільму.