Слава ЗСУ!

- Головне, щоб він не дізнався, що нас знову відсторонили від справи, - промовив Шланг.

- Не дізнається, - посміхнулась Жанна. – Он він іде!

- Я уявляла його іншим, високим, молодим, - проговорила Ауріка.

- Я розчарував вас, юна леді? – почувши слова Ауріки, запитав Едуард.

- Сідайте, будь ласка! – ніжно промовила Ауріка, ніби вибачаючись.

- Молоді і високі не пишуть сценаріїв, - засміявся Едуард. – У них на це просто не вистачає часу... і фантазії.

До столика підійшла офіціантка і прийняла замовлення.

- Ну що ж, почнемо? – намагаючись прискорити процедуру, проговорив полковник. – Ми думаємо, що убивця - жінка!

- Що? На якій підставі? – здивувався Демидов. – Жінки в нашому театрі на таке не здатні, так само... як і чоловіки.

- Розумієте, на сигареті було знайдено сліди незнайомої речовини. Повторний аналіз дав нам відомості, що ця речовина – пом’якшуючий крем для губ. Якась жінка курила цю сигарету. Не виключено, що ця жінка і була убивцею. На жаль, відбитки губів встановити не вдалося, тому вся надія знову на вас.

- Боже, який жах!

- Ми вас розуміємо, але все ж вимушені задати вам декілька запитань, - намагаючись заспокоїти сценариста, промовила Жанна.

Наступила хвилина мовчання.

- Звідки такий насичений образ Дракона? – раптом запитала Ауріка.

На обличчі Едуарда з’явилась неприхована радість. Навіть, слідчі зацікавились його блискучим сценарієм. Цього слід було чекати.

- Я була просто вражена! – продовжувала Ауріка. – Так реально, так... наче все це наяву, зі мною!

- Дякую. Задумка написати щось подібне виникла в мене вже давно. Я хотів написати щось незвичне, не схоже на інше. Написати про те, чого письменники торкаються найрідше. Мені імпонувала тема кохання, але цього разу я хотів виразити її якось по-іншому...

- Дякую, дякую, пане Демидов, та ми не про це, - перебив його Шланг і багатозначно глянув на Ауріку. – Розкажіть нам про Дору та Іванну. Вони були того вечора допізна.