Слава ЗСУ!

- Вибачте, будь ласка...

- Що? – відірвавшись від своїх роздумів, перепитала Ауріка.

- Вибачте, - повторила медсестра, - але Луїзи зараз немає.

Ауріка пішла до дверей, намагаючись не обертатися.

- Її вже виписали? – не зрозумів Шланг.

- Ні, - заперечила медсестра, - вона просто пішла прогулятися.

Жанна і Шланг подивилися один на одного великими очима. У голові кожного з них з’явилося тисячі запитань, та жодне вони не змогли сформулювати.

- Тобто, як прогулятися?.. А хіба ви дозволяєте своїм пацієнтам просто так прогулюватись? – нарешті промовив слідчий.

Медсестра посміхнулась і сіла за стіл.

- У нас не в’язниця, а лікарня.

- Так, я розумію, - вступила у розмову Жанна, - але ж це хвора людина.

- Але ж вона не інфекційно хвора, - спокійно промовила медсестра.

- А якщо якийсь хворий втече?

Медсестра пильно подивилася Жанні в очі:

- Наша лікарня – благодійна, сюди приходять ті, в кого немає коштів лікуватися самостійно. Тому, навіть, якщо пацієнт втече, то зробить гірше лише собі. Він може втекти з лікарні, але від своєї хвороби йому втекти не вдасться.

Всі троє: Жанна, Шланг і Ауріка, як ошпарені, вискочили з лікарні. Вони були шоковані.

- Так, - стурбовано промовив Шланг, - у нашої Луїзи все дуже гарно складається.

- Що ти маєш на увазі? – не зрозуміла Ауріка.

- Вона пішла на прогулянку... Цього, навіть, ніхто не помітив. Тобто, в будь-який момент, чи вдень, чи вночі, вона може піти на прогулянку, вбити кого їй заманеться, повернутися до лікарні і мати при цьому відмінне алібі: довідку про те, що цілий місяць вона знаходилась у лікарні.

- Ти думаєш, це саме вона? – намагаючись занотувати думки Шланга, запитала Ауріка. – А як же медична освіта?

Шланг задумався.

- Для того, щоб знати анатомію, можна було просто гарно вивчити її у школі, - пояснила Жанна. – У будь-якому випадку, Шейна не мала, навіть, початкової освіти, що іще раз підтверджує, що вона до цього не причетна.