Слава ЗСУ!

Жанна опустила очі.

- Чому ти сумуєш? – запитав Манєк. - Мабуть, тебе турбує, що останній залишився не покараним? Не хвилюйся, його вже знайшли, у вівторок судитимуть за зґвалтування.

Жанна виразно подивилася полковникові в очі.

- Та я бачу тебе це не влаштовує. Мабуть, ти хотіла сама з ним поквитатися. Цікаво, що б ти практикувала на цей раз? Лопатою вже голову відрубувала, сокира теж вже не модна, в бані теж не цікаво. Що б ти йому зробила, скажи мені?

- Полковнику, на що ви натякаєте? – злякано крикнула Жанна.

- Кого ти хочеш обдурити? За кого ти нас тут тримаєш? Може, Шланг і повірить у ці казочки, та я – нізащо. Ти убивця, визнай це.

- Так, я! Ну то й що!!! – раптом крикнула експерт. - Ти думаєш, я буду сидіти і дивитись, як ці голодні вовки знущатимуться над бідною дівчиною!!! Їм три хвилини втіхи, а їй потім страждати все життя. Ти бачив, що вони з нею зробили? Вона тепер божевільна, невиліковно хвора, а вони відсидять десять років і все? Хіба ці десять років зможуть компенсувати той біль, який вистраждала та дівчина? Ні, полковнику, ніколи!!!

- Але ти не мала права відбирати в них життя! – кричав розлючений полковник.

- А що мені робити? - намагалась перекричати його Жанна. – Що мені, миритися з тим, що вони дадуть хабарі слідчим, і таким чином уникнуть покарання?

Розлючений полковник схопив Жанну за шию і почав душити її. Він був безумно розлючений.

- Пусти мене, негайно, - кричала Жанна.

Полковник повалив її на диван, і однією рукою тримаючи її обидві руки, другою почав знімати з нею сукню.

- Пусти мене, що ти робиш? – кричала вона.

- А що ти мені зробиш, якщо я тебе зґвалтую, даси лопатою по голові, чи, може, втопиш у ванній?

Розстібнувши до низу її сукню, він одним махом зірвав з неї нижню білизну і почав ґвалтувати. Спочатку вона намагалася боротися з полковником, але хіба можна відмовити такому чоловікові, як полковник: високий, сильний, мужній.