Слава ЗСУ!

Тож на тому місці, де вже частково зруйнована гребля загатила річку, аж та розлилася, на сухому схилі на краю бору, подорожани сиділи й вечеряли, поглядаючи на сонце, що спускалося дедалі нижче, до верхівок сосон. І дискутували. Рейневан було розігнався вихваляти етичні норми і ганити крутійство. Шарлей негайно осадив його.

- Я не приймаю, - заявив він, випльовуючи шкаралупки з не досить старанно облупленого яйця, - моральних повчань від того, хто звик грати чужих жінок.

- Скільки ще разів, - обурився Рейневан, - тобі треба буде повторювати, що це не одне й те саме. Що цього не можна порівнювати.

- Можна, Рейнмаре, можна.

- Цікаво!

Шарлей впер паляницю об живіт і відкраяв чергову скибку.

- Нас відрізняє, - почав він невдовзі з повним ротом, - як легко помітити, досвід і життєва мудрість. Тому те, що ти робиш інстинктивно, керуючись простим, навіть дитячим прагненням задовольняти пристрасті, я роблю обдумано і планово. Але в основі лежить щоразу одне і те ж - переконаність, до речі, цілком справедлива, що маю значення я, моє благо і моє задоволення, а все інше, якщо тільки воно нічого не дає моєму благу й моєму інтересу, спокійно може йти собі до дідька, бо що ж мене ця решта може обходити, якщо ні до чого мені не служить. Не перебивай. Принади твоєї любої Аделі були для тебе, як цукерка для дітвака. Щоби мати змогу полизати і поцюцькати, ти забув про все, мало значення тільки твоє задоволення. Ні, не намагайся розводитися тут мені про любов, цитувати Петрарку і Вольфрама фон Ешенбаха. Любов - також задоволення, до того ж одне із найбільш егоїстичних, що я знаю.

- Я не хочу цього слухати.

- In summa222, - незворушно продовжував демерит, - наші екзистенційні програми нічим не розрізняються, оскільки ґрунтуються на принципі: усе, що я роблю, має служити мені. Мають значення тільки моє особисте благо, задоволення, вигода і щастя, а решта може йти до дідька. А те, що нас усе-таки відрізняє...

- То все-таки...

- ...це вміння мислити перспективно. Я, попри часті спокуси, стримуюся - в міру можливості - від того, щоб мантачити чужих дружин, бо перспективне мислення підказує мені, що це не тільки не принесе мені користі, а зовсім навпаки - завдасть клопотів. Жебраків, як-от того позавчорашнього діда, я не розбещую подаяннями не через скнарість, а тільки тому, що така доброчинність нічого не дає, ба навіть заважає... грошей меншає, а про тебе починають думати як про дурня і йолопа. А оскільки йолопів і дурнів infinitus est numerus223, то я й сам виманюю, як і скільки вдасться. Не застосовуючи ніяких пільгових тарифів до бенедиктинців. А також до інших чернечих орденів. Ти зрозумів?

- Зрозумів, - Рейневан відкусив шматок яблука, - за що ти сидів під замком.

- Нічого ти не зрозумів. Але час навчитися ти ще матимеш, до Угорщини дорога далека.

- А чи я туди доберуся? Цілим?

- Що ти хотів цим сказати?

- Та бо от слухаю я тебе, слухаю - і почуваюся чимдалі більшим йолопом. Який у будь-який момент може стати жертвою, принесеною на вівтар твоєї особистої вигоди. Тією “рештою”, яка може йти до дідька.