Слава ЗСУ!

Купець замовк під багатозначним поглядом ксьондза Якуба. Бо коли ксьондз Якуб давав поглядом зрозуміти, що бажає висловитися, замовкав навіть сам бургомістр. Якуб Галль був не тільки пробощем міської парафії, але водночас і секретарем олесницького князя Конрада і каноніком у капітулі вроцлавського кафедрального собору.

- Чужолозтво є гріхом, - проказав ксьондз, випростовуючи за столом свою худу статуру. - Чужолозтво є також і злочином. Але за гріхи карає Бог, а за злочини - закон. Самосудів же й убивств ніщо не виправдовує.

- От-от-от, - притакнув credo39 бургомістр, проте відразу вмовк і зосередився на оце якраз принесеному пиві.

- Ніклас Стерча, що нас болить вельми, - додав ксьондз Галль, - загинув трагічно, але внаслідок нещасного випадку. Проте якби Вольфгер з компанією зловили Рейнмара де Беляу, то ми в нашій юрисдикції мали би справу з убивством. Невідомо, зрештою, чи ще не будемо мати. Нагадую, що пріор Штайнкеллер, благочестивий старець, страшно побитий братами Стерчами, лежить, не приходячи до тями, в августинців. Якщо внаслідок того побиття він помре, буде клопіт. І то якраз для Стерчів.

- Що ж до злочину чужолозтва, - злотник Лукас Фрідман приглядався до перснів на своїх доглянутих пальцях, - то завважте, шановні панове, що це зовсім не наша юрисдикція. Хоч в Олесниці й мала місце розпуста, делінквенти40 підпорядковані не нам. Гельфрад Стерча, зраджений дружиною чоловік, - васал зембицького князя. Так само і спокусник, молодий медик Рейнмар де Беляу...

- У нас сталася ця розпуста, і в нас був цей злочин, - жорстко промовив Гофріхтер. - Та ще й немалий, якщо вірити тому, у чому Стерчева дружина зізналася в августинців. Що її отой медикус чарами звабив і чорнокнижництвом довів до гріха. Змусив її - проти її волі.

- Усі так говорять, - загудів із кухля бургомістр.

- Тим більше, - позбавленим емоцій тоном додав злотник, - коли їм приставляє ножа до горла хто-небудь на кшталт Вольфгера де Стерча. Правильно сказав велебний отець Якуб, що чужолозтво - це злочин, crimen, і як такий вимагає розслідування і суду. Нам тут не потрібна кровна помста й побоїща на вулицях, ми не допустимо, щоби панки, розбуянившись, піднімали тут руку на священиків, вимахували ножами і затоптували кіньми людей на площах. У Свидниці за те, що вдарив зброяра й кордом йому погрожував, пішов сидіти у вежу один із Панневіців. І так має бути. Не можуть повернутися часи лицарської сваволі. Справа мусить дійти до князя.

- Тим більше, - підтримав кивком голови бургомістр, - що Рейнмар із Беляви - шляхтич, а Аделя Стерчева - шляхтянка. Ми не можемо його висікти, а її вигнати з міста як першу-ліпшу перелюбницю. Справа має потрапити перед князеві очі.

- Поспішати із цим не варто, - розважливо мовив, дивлячись у стелю, пробощ Якуб Галль. - Князь Конрад виїжджає до Вроцлава, перед виїздом має на голові безліч справ. Чутки, як воно є із чутками, напевне, вже дійшли до нього, одначе зараз не час надавати цим чуткам офіційного статусу. Досить буде викласти справу князеві, коли він повернеться. А тим часом багато що може вирішитися саме собою.

- Я теж так вважаю, - знову кивнув головою Бартоломій Захс.

- І я, - додав злотник.

Ян Гофріхтер поправив кунячий ковпак, здмухнув із кухля піну.

- Князя, - заявив він, - інформувати наразі не варто, почекаємо, поки він повернеться, у цьому я з вами згоден, шановні. Але Святу Курію повідомити мусимо. І то вже. Про те, що ми у медикуса в робітні знайшли. Не крутіть головою, пане Бартоломію, і не треба корчити мін, шановний пане Лукасе. А ви, велебний, не зітхайте і не рахуйте мух на стелі. Мені це все так само потрібне, як і вам, і я так само хочу тут Інквізиції, як і ви. Але під час відкривання робітні медикуса були присутні чимало людей. А де багато людей, там завжди - думаю, я не відкриваю вам страшної таємниці - знайдеться принаймні хтось один такий, що донесе Інквізиції. А коли вже в Олесниці з’явиться візитатор, то нас він перших запитає, чого ми зволікали.