Слава ЗСУ!

- Шарлею, - досить серйозно втрутився Рейневан, - він, мабуть, каже правду. Ми викликали його за допомогою наших екзорцизмів. Чому ти не помічаєш очевидного? Чому не бачиш того, що є явним? Чому...

- Тому що я, - перервав демерит, - на відміну від тебе, не наївний. І чудово знаю, хто він, звідки взявся в бенедиктинців і чого хоче від нас.

- То хто ж я? - посміхнувся велетень зовсім не дурнуватою усмішкою. - Прошу, відкрий мені цей секрет. І якнайшвидше. Перш ніж я згорю від цікавості.

- Ти - розшукуваний утікач, Самсоне Медку, ось ти хто. Якщо зважити на колоквіалізми, швидше за все, - ксьондз-утікач. У монастирі ти ховався від переслідування, прикидався дурнем, у чому, не ображайся, тобі надзвичайно допомогла зовнішність. Явно не будучи недоумком, ти моментально розкусив нас... точніше, мене. Ти недарма нашорошував тут вуха. Ти хотів би утекти в Угорщину, але ти знав, що самому це важко зробити. Наше товариство, товариство людей спритних і бувалих, є для тебе подарунком небес. Ти хочеш приєднатися? Я помиляюся?

- Так, і до того ж дуже. І в принципі - у кожній із подробиць. Крім однієї: я таки справді тебе розкусив відразу.

- Ага, - Шарлей також піднявся. - То я, значить, помиляюся , а ти говориш правду. Ну, то давай доведи. Ти - істота надприродна, мешканець потойбіччя, звідки ми мимоволі висмикнули тебе екзорцизмами. Тож продемонструй свою силу. Нехай здригнеться земля. Нехай загримлять громи і блиснуть блискавки. Нехай сонце, яке тільки що зайшло, зійде знову. Нехай жаби в болоті, замість того щоб кумкати і квакати, заспівають хором: “Lauda Sion Salvatorem”242.

- Я не зможу цього зробити. А якби й міг, хіба ти б мені повірив?

- Ні, - зізнався Шарлей. - Я за натурою не легковірний. До того ж Святе Письмо рече: не кожному духові вірте, бо неправдивих пророків багато з’явилося в світ243. Простіше кажучи: брехун на брехунові сидить і брехуном поганяє.

- Я не люблю, - м’яко і спокійно відповів велетень, - коли мене називають брехуном.

- Ой, справді? - демерит опустив руки, злегка нахилився вперед. - І що ти тоді робиш? Я, наприклад, не люблю, коли мені брешуть просто в очі. Настільки не люблю, що часом мені навіть трапляється зламати брехунові носа.

- I не намагайся.

Хоча Шарлей був більш ніж на голову нижчий за Самсона, Рейневан анітрохи не сумнівався, що станеться. Таке він уже бачив. Копняк у гомілку, під саме коліно, вже в падінні ще один удар згори в ніс, кістка з хрускотом ламається, кров бризкає на одяг. Рейневан настільки був упевнений у такому перебігу подій, що подиву його не було меж.

Якщо Шарлей був швидкий, наче кобра, то величезний Самсон був, як пітон, він рухався з разюче звивно. Блискавичним контркопняком він парирував копняк Шарлея, вправно заблокував передпліччям удар кулака. І відскочив. Шарлей відскочив теж, блиснувши зубами з-під верхньої губи. Рейневан, сам не знаючи, навіщо це робить, заскочив поміж них.

- Мир! - розкинув він руки. - Pax! Добродії! Чи ж вам не соромно? Поводьтеся як цивілізовані люди!

- Ти б’єшся... - Шарлей випрямився. - Б’єшся, як домініканець. Але це тільки підтверджує мою теорію. А брехунів я продовжую не любити.

- Він, - сказав Рейневан, - можливо, говорить правду, Шарлею.