Слава ЗСУ!

- Справді?

- Справді. Такі випадки вже бували. Існують паралельні світи, невидимі... Астральні світи... З ними можна зв’язатися, бували також... Гм-м-м... Випадки відвідувань.

- Що ти верзеш, надіє заміжніх?

- Я не верзу. Про це викладали в Празі! Про це згадує “Зогар”. Про це пише в “De universo” Рабан Мавр. Існування паралельного духовного світу доводить також Дунc Скот. За Дунсом Скотом, material prima244 може існувати без фізичної форми. Неодухотворене людське тіло - це тільки forma corporeitatis245, недосконала форма, яка...

- Досить уже, Рейнмаре, - перервав нетерплячим жестом Шарлей. - Погамуй свій запал. Ти втрачаєш слухачів. Принаймні одного. Бо я віддаляюся, щоб перед сном випорожнитися у гущавині. Це буде, до речі, діяльність у стократ більш плідна, ніж та, на яку ми витрачаємо тут час.

- Пішов випорожнитися, - помовчавши, сказав гігант. - Дунc Скот у могилі перевертається, як і Рабан Мавр разом з Мойсеєм Леонським та рештою кабалістів. Якщо навіть такі авторитети його не переконують, то які шанси в мене?

- Нікчемні, - визнав Рейневан. - Бо, щиро кажучи, мої сумніви тобі теж розвіяти не вдалося. І ти мало що робиш для цього. Хто ти? Звідки прибув сюди?

- Хто я, - спокійно відповів велетень, - ти не зрозумієш. Як і того, звідки я прибув. А того, як я опинився саме тут, я й сам до кінця не розумію. Як сказав поет: “Не знаю, як у ці місця я заблукав”.

Io non so ben ridir com’i’ v’intrai

tant’era pien di sonno a quell punto

che la verace via abbandonai [14].

- Як на прибульця з того світу, - поборов здивування Рейневан, - ти непогано знаєш людські мови. І поезію Данте.

- Я... - промовив Самсон після недовгого мовчання. - Я Мандрівець, Рейнмаре. А Мандрівці знають чимало. Це називається “мудрість пройдених шляхів, відвіданих місць” . Більше сказати тобі я не можу. Зате скажу, хто винен у смерті твого брата.

- Що? Ти щось знаєш? Кажи!

- Не зараз, спершу мені ще треба все обміркувати. Я чув твою розповідь. І в мене є певні підозри.

- То говори ж, заради Бога!

- Таємниця смерті твого брата криється у тому обгорілому документі, що його ти вихопив із вогню. Постарайся пригадати, що там було, уривки фраз, слова, букви, будь-що. Розшифруй документ, і я покажу тобі винного. Постався до цього як до послуги.

- А чому це ти робиш мені послуги? І чого очікуєш натомість?

- Щоби ти мені віддячив. Впливаючи на Шарлея.

- У якому сенсі?

- Щоби повернути назад те, що сталося, щоб я міг повернутися до своєї власної постаті і свого власного світу, треба якомога точніше повторити весь екзорцизм. Усю процедуру...

Розмову їх перервало дике вовче виття, яке долинуло з хащів. І моторошний крик демерита.

Обидва негайно кинулися туди; незважаючи на свою вагу, Самсон не дав себе випередити. Вони влетіли у занурену в густий морок гущавину, керуючись криком і хрускотом гілок. А потім побачили.

Шарлей боровся з потворою.

Величезне, людиноподібне, але заросле чорною шерстю чудовисько напало, мабуть, зненацька, ззаду, відразу вхопивши Шарлея у страхітливий нельсон кошлатих і пазуристих лап. Демерит, шия якого була зігнута так, що підборіддя впиралося в груди, вже не кричав, а тільки хрипів, намагаючись відсунути голову з досяжності зубастої пащеки, з якої капала слина. Він боровся, але безуспішно - чудовисько тримало його хваткою комахи-богомола, повністю знерухомлюючи одну руку й сильно обмежуючи другу. Попри це, Шарлей звивався, як ласка, і наосліп товк ліктем у вовчу морду, намагався відбрикуватися і давати копняки, але ці його спроби зводили нанівець спущені нижче колін штани.