Слава ЗСУ!

- Курія не любить, коли її виручають. Так я відповів би єпископу.

- А єпископ зауважив би, що в такому разі Курія повинна діяти чіткіше і швидше.

З підземелля знову долетів крик - цього разу значно голосніший, страхітливіший, більш протяжний і тривалий. Тонкі губи Стінолаза скривилися в пародії на посмішку.

- Ого, - показав він рухом голови. - Розпечене залізо. Досі було звичайне strappado263 і лещата на пальцях ніг і рук. Чи не так?

- Це закоренілий грішник, - неохоче відповів Гейнче. – Haereticus pertinax... Однак не ухиляймося від теми, лицарю. Будьте ласкаві передати його достойності єпископу Конрадові, що Свята Інквізиція із дедалі більшим невдоволенням спостерігає за тим, як таємниче гинуть люди, на котрих у неї є доноси. Люди, підозрювані в єресі, таємних зв’язках та у змовництві з єретиками. Ці люди гинуть, перш ніж Інквізиція встигає їх допитати. Це виглядає так, начебто хтось прагне замітати сліди. А тому, хто замітає сліди єретицтва, і самому важко буде захиститися від обвинувачення в єресі.

- Я передам це єпископу слово в слово, - глумливо усміхнувся Стінолаз. - Але сумніваюся, що його це налякає. Він не з полохливих. Як і всі П’ясти.

Після страхітливого крику, який щойно пролунав, здавалося, що тортурований уже не зможе крикнути голосніше й жахливіше. Але так тільки здавалося.

- Якщо і тепер він ні в чому не зізнається, - сказав Стінолаз, - то не зізнається вже ніколи.

- Скидається на те, що ви маєте досвід.

- Не практичний, боронь Боже, - Стінолаз недобре посміхнувся. - Але декого з практиків читав. Бернара Гі. Миколая Еймеріха. І ваших великих шльонських попередників: Перегріна Опольського, Яна Швенкефельда. Останнього я особливо рекомендував би вашій молодій велебності.

- Справді?

- Саме так. Брат Ян Швенкефельд тішився-бо і радів щоразу, як тільки чиясь таємнича рука прикатруплювала мерзотника, єретика або єретицького поплічника. Брат Ян в душі дякував цій таємничій руці і змовляв вервицю в її інтенції. Просто-напросто ставало одним негідником менше, а сам брат Ян мав завдяки цьому більше/часу на інших негідників. Брат Ян вважав-бо правильним і слушним, щоб грішники жили в постійній тривозі. Щоб, як наказує Книга Повторення Закону, грішник вдень і вночі тремтів від страху, не будучи впевненим у своєму жит^ ті. Щоби уранці думав: “О, якби ж то вечір!”, а ввечері: “О, якби ж то ранок!”264.

- Цікаві речі кажете, пане. Будьте певні, я їх обміркую.

- Ви стверджуєте, - сказав, помовчавши, Стінолаз, - і цю точку зору вже санкціонували численні папи і доктори Церкви, що чаклуни і єретики - одна велика секта, яка діє аж ніяк не хаотично, а за великим, придуманим самим сатаною планом. Ви вперто твердите, що єресь і maleficium265 - це та сама таємна, чисельно могутня, об’єднана, досконало влаштована, керована дияволом організація. Організація, яка в запеклому і рішучому бою послідовно реалізує план повалення Бога і захоплення влади над світом. Тоді чому ви настільки палко відкидаєте припущення, що в цьому бою й інша воююча сторона... створила свою власну... таємну організацію? Чому вам так не хочеться в це вірити?

- Хоча б тому, - спокійно відповів інквізитор, - що такого погляду не санкціонував жоден із пап і докторів Церкви. А ще, додам, - тому, що Бог не потребує жодних таємних організацій, маючи нас, Святу Курію. Тому, додам іще, що надто багато я зустрічав шаленців, які вважають себе знаряддями Бога, що зіслані Богом і діють від імені Провидіння. Надто вже багато я бачив таких, котрі чули голоси.