Слава ЗСУ!

- То що, - промовив він, - скажете, панове лицарі? Га? Панове ангельська міліція?

- Цього треба було сподіватися, - першим промовив Боживой де Лоссов. - Був у Вроцлаві легат Бранда, з багатою свитою, ха, я навіть думав напасти на нього десь на краківському тракті, але він мав надто вже сильний ескорт. Не секрет, що кардинал Бранда до хрестового походу закликає. До живого дійняли гусити римського папу!

- Та й те правда, що в Чехії таки справді невесело, - додав Ясько Кульгавий з Лубни, уже знайомий Рейневанові раубрітер з вусами, як у татарина. - Фортеці Карлштайн і Жебрак в облозі, з дня на день упадуть. Здається мені, що якщо ми вчасно чогось із чехами не зробимо, то чехи щось зроблять із нами. Треба над цим, здається мені, помислити. Ерхард фон Зульц, той, що мав навскісний шрам на чолі, вилаявся, вдарив кулаком по руків’ї меча.

- Над чим тут мислити! - фиркнув він. - Добре каже патер Гіацинт: смерть єретикам, вогонь і погибель! Бий чехів, хто доброчесний! А при нагоді ще й наживемося, бо є справедливість у тому, щоби за гріх була кара, а за чесноти - винагорода.

- Правда у тому, - озвався Вольдан з Осин, - що хрестовий похід - це велика війна. А на великій війні люди швидше багатіють.

- І швидше, - зауважив кучерявий Порай, - у чоло дістають. І сильніше.

- Щось ти боятися став, пане Блажею, - заволав Отто Глаубіц, вухоруб. - А чого тут боятися? Раз мати родила... А тут як - хіба ми не підставляємо шиї, коли на промисел виходимо? Тільки чим же тут збагатишся? Що урвеш? Торбу з грішми у купця? А там, у Чехії, у вирішальній битві, якщо тобі пощастить лицаря живим узяти, можеш вимагати викупу навіть двісті кіп грошів. А як повалиш, то коня візьмеш, риштунок з убитого, це ж таки щонайменше двадцять гривень, як не рахуй. А як місто яке захопимо...

- Ну! - розохотився Пашко Римбаба. - Міста тамки багаті, у замках повні скарбівниці. Та хоч би й той Карлштайн, про який весь торочиться. Захопимо і пограбуємо...

- Ото сказав, - пирснув сміхом лицар з червоною смугою в гербі. - Таж Карлштайн не в гуситських, а в католицьких руках. Фортеця в облогу взята єретиками, а хрестовий похід має йти саме на допомогу обложеним! А ти, Римбабо, дурний цапе, нітрохи в політиці не тямиш. Пашко Римбаба почервонів і настовбурчив вуса.

- Ти дивися, Коттвіце, - заревів він, витягаючи з-за пояса чекан, - кого дурним називаєш! За політику не скажу, але на тому, щоби в рило дати, я досить добре розуміюся!

- Рах, рах! - крикнув Боживой де Лоссов, ледве не силоміць саджаючи Коттвіца, який уже перегинався через стіл із затиснутою в руці мізерикордією. - Заспокойтеся! Обоє! Ви як діти малі! Аби тільки нажлуктитися - і за ножі.

- А пан Гуго правий, - додав Трауготт фон Барнхельм. - Ти і справді Пашко, нічого не тямиш у політичних нюансах. Ми ж про хрестовий похід говоримо. А чи знаєш ти, що таке хрестовий похід? Це так, як Готфрид Бульйонський, як Ричард Левине Серце, значиться, знає-те-розумієте, Єрусалим і взагалі. Ні?

Раубрітери покивали головами, але Рейневан готовий був поставити будь-які гроші, що зрозумів далеко не кожен. Буко фон Кроссіг одним духом вихилив кухля, гримнув ним об стіл.

- Пес би то все їбав, - виголосив він тверезо, - Єрусалим, Ричарда Левине Серце, бульйон, політику і релігію. Будемо грабувати і баста, хто би не трапився і хто би не навернувся, чорт із ним та з його вірою. Шириться чутка, що так поляки в Чехії роблять, Федір з Острога, Добко Пухала та інші. І незле вже, кажуть, собі нахапали. А ми, ангельська міліція, що, гірші?