Слава ЗСУ!

- Не гірші! - гаркнув Римбаба. - Добре Буко каже!

- Клянуся муками Господніми, добре!

- На Чехію!

Здійнявся гармидер. Самсон злегка нахилився до вуха Рейневана.

- Ну чисто тобі, - шепнув він, - Клермонт у тисяча дев’яносто п’ятому. Того й гляди загорланять хором Dieu le veult306.

Але велетень помилявся, ейфорія виявилася зовсім не тривалою і згасла, мов солом’яне багаття, заглушена прокльонами і грізними поглядами скептиків.

- Згадані Пухала й Острозький, - промовив Ноткер Вейрах, який доти мовчав, - нахапалися, бо воюють на боці переможців. Тих, котрі б’ють, а не тих, кого б’ють. Досі хрестоносці привозили з Чехії більше ґуль, аніж статків.

- Правда, - підтвердив невдовзі Маркварт фон Штольберг. - Розповідали ті, що були у двадцятому році під Прагою, як мейсенці Генріха Ізенбурга вдарили по Вітковському узгір’ї. І як втекли, залишивши під шанцем гору трупів.

- Кажуть, гуситські священики, - додав, киваючи головою, Венцель де Харта, - билися на тому шанці пліч-о-пліч з вояками, а вили при цьому, як вовки, аж страх брав. Навіть баби там воювали, товкли ціпами, немов показилися... А тих, хто живим потрапив гуситам до лап...

- Бридня, - махнув рукою патер Гіацинт. - Зрештою, на Віткові був Жижка. І диявольська сила, якій він запродався. А тепер Жижки вже нема. Скоро рік, як він у пеклі смажиться.

- Не було, - сказав Тассіло де Тресков, - Жижки під Вишеградом, у день Усіх Святих. І хоч ми там переважали учетверо, проте дістали від гуситів доброго прочухана. Жорстоко нас побили і потовкли, а погнали так, що досі соромно згадувати, як ми звідти втікали. У паніці, наосліп, аби подалі, поки коні не почали хропти... А п’ять сотень трупів лишилися лежати на полі. Знатніші з чеських і моравських панів: Генрик із Плюмлова, Ярослав зі Штернберка... З Польщі пан Анджей Баліцький гербу Сокира. З Лужиці пан фон Рателау. А з наших, із сілезців, - пан Генріх фон Лаасан...

- Пан Стош із Шеллендорфа, - докінчив у тиші Штоль-берг. - Пан Петер Шірмер. А я й не знав, що ти був під Вишеградом, пане Тассіло.

- Був. Бо пішов, як дурень, зі шльонським військом, з Кантнером Олесницьким і Румпольдом із Глогова. Так, так, панове. Жижку чорти взяли, але є в Чехії інші, котрі не гірше битися вміють. Вони показали це під Вишеградом, тоді, у день Усіх Святих: Гинек Крушина з Ліхтенбурга, Гинек з Кольштайна, Вікторин із Подебрад, Ян Гвєзда, Рогач з Дубе. Запам’ятайте ці імена. Бо ви їх почуєте, як підете з хрестовим походом на Чехію.

- Овва, - перервав важку тишу Гуго Коттвіц. - Налякав їжака голою сракою! Побили вас, бо ви самі битися не вміли. Воював і я з гуситами - у двадцять першому році під проводом пана Пути із Частоловиць. Під Петровицями ми так утерли єретикам маку, що аж курилося! Потім пройшли вогнем і мечем хрудимським краєм, пустили з димом Жампах і Літіце. І такі брали там трофеї, що ого-го! Обладунок, котрий на мені, баварської роботи, якраз звідти...

- Годі базікати! - відрізав Штольберг. - Треба нарешті щось вирішити. Йдемо на Чехію чи ні?

- Я йду! - голосно і гордо заявив Екхард фон Зульц. - Треба полоти бур’ян єресі, от що. Випалювати проказу, перш ніж вона все пожере.