Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Вежа блазнів

* * *

Надвечір вони дісталися до підніжжя Райхенштайна, Золотостоцьких гір, північно-західного відрога прикордонних хребтів Рихлебів і Єсеника. У селищі над річкою Бистрою, що стікала з гір, вони збиралися перепочити і підживитися, але тамтешні селяни виявилися негостинними - не дозволили себе пограбувати. З-за засіки, яка охороняла в’їзд, на раубрітерів посипалися стріли, а затяті обличчя озброєних вилами і сокирами кметів не схиляли до того, щоби змушувати їх до гостинності. Хтозна, як би воно склалося за звичайних обставин, але зараз поранення й утома зробили свою справу. Першим розвернув коня Тассіло де Тресков, за ним поспішив зазвичай запальний Римбаба, завернув, навіть не кинувши у бік села брудного слова, Ноткер фон Вейрах.

- Кляті хами, - наздогнав їх Буко Кроссіг. - Треба, як це робив мій батько, принаймні раз на п’ять років розвалювати ті їхні халабуди, палити їм усе це до голої землі. Інакше вони з жиру бісяться. В пиху вдаряються від достатку.

Хмарилося. Від села тягло димом. Гавкали собаки.

* * *

- Попереду Чорний ліс, - застеріг Буко з голови кортежу. - Триматися разом! Не відставати! Пильнувати за кіньми!

До попередження поставилися серйозно. Як-не-як, а Чорний ліс - густий, вологий і затягнутий туманом масив буків, тисів, вільх і грабів - виглядав дуже поважно. Настільки поважно, що аж мурашки по спині забігали. Відразу відчувалося, що десь там, у хащах, причаїлося зло.

Коні хропли і шарпали головами.

І якось не викликав особливого здивування побілілий кістяк, який лежав при самому узбіччі.

Самсон Медок стиха бурмотів:

Nel mezzo del cammin di nostra vita

mi ritrovai per una selva oscura

che la diritta via era smarrita [25]...

- Переслідує мене, - пояснив він, помітивши погляд Рейневана, - цей Данте.

- І винятково пасує, - здригнувся Шарлей. - Симпатичний лісочок, що й казати... Їхати тут одному... Потемки...

- Не раджу, - промовив, під’їжджаючи, Гуон фон Сагар. - Категорично не раджу.

* * *

Вони їхали в гори, схилом, який дедалі крутішав. Закінчився Чорний ліс, залишилися позаду буки, під копитами заскрипіли вапняк і гнейс, застукотів базальт. На схилах ярів виросли невеликі скелі фантастичних форм. Наставали сутінки, швидко темніло - через хмари, які ще однією чорною хвилею насувалися з півночі.

Підкоряючись недвозначному наказу Буко, Губертик забрав Ніколетту в Самсона. Крім того, Буко, який до цього часу їхав попереду, залишив на чолі Вейраха і де Трескова, а сам став триматися ближче до зброєносця і бранки.

- Псякрев... - пробурмотів Рейневан до Шарлея, що їхав поруч. - Я ж мушу її звільнити. А він явно щось запідозрив... Стереже її - і за нами весь час спостерігає... Чого б це?

- Може, - тихо відповів Шарлей, а Рейневан з жахом зрозумів, що це зовсім не Шарлей, - може, він придивився до твого обличчя? Яке є дзеркалом як почуттів, так і намірів?

Рейневан вилаявся собі під ніс. Було вже темнувато, але він звинувачував у помилці не тільки присмерк. Сивоволосий чарівник явно скористався магією.

Попередня
-= 228 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Buriakvova 16.03.2015

Якби пояснення, чи як то правильно назвати, були в кінці сторінки, а не в кінці книги було б набагато кращеи. Так як це електронна книга неймовірно важко шукати кожен раз пояснення в кінці книги, особливо там де багато латини. А взагалі цікаво дізнаватись про нові пригоди героя та його неймовірне везіння.


Додати коментар