Слава ЗСУ!

bibit velox, bibit piger,

bibit albus, bibit niger [33]!

- Хок! Хок!

- Буко, брате! - Пашко заточився, обійняв Буко за шию, намочивши вусами. - П’ю до тебе! Веселімося! Це ж мої, курва, з Біберштайнівною заручини! Вподобав я її! Тож невдовзі, клянуся честю, запрошу до себе на весілля, а там і на хрестини, отоді погуляємо!

Гей, віват, віват, той файний кілочок,

котрий ся вмістить під той подолочок [34]...

- Будь уважний, - шепнув Рейневанові Шарлей, безпомилково скориставшись нагодою. - Здається, нам доведеться виносити голови.

- Знаю, - пошепки відповів Рейневан. - У разі чого беріть із Самсоном ноги в руки. На мене не оглядайтеся... Я ще мушу по дівчину... У вежу...

Буко відіпхнув Римбабу, але Пашко не здавався.

- Не турбуйся, Буко! Що ж, права були пані Формоза, наставив ти сраку, викравши Біберштайнову доньку. Але я тя від клопотів порятував. Наречена це моя, потім будемо сім’я, пиймо разом ти і я! Ха-ха, ото заримував, курва, чисто тобі поет! Буко! Пиймо! Веселімося! Давай, давай! Гей, віват, віват, той файний кілочок...

Буко відіпхнув його.

- Я тебе знаю, - сказав він Шарлеєві. - Уже в Кромоліні так думав, а тепер уже впевнений і щодо місця, і щодо часу. Хоча тоді на тобі була францисканська ряса, впізнаю твою пику, і згадав, де тебе бачив. На вроцлавському ринку, у вісімнадцятому році, того пам’ятного липневого понеділка.

Шарлей не відповів, сміливо дивлячись просто в примружені очі раубрітера. Буко покрутив у пальцях свою літургійну чашу.

- А ти, - він повернув злі очі до Рейневана, - Хаге-нау, чи як там тебе насправді звати, чорт знає, хто ти такий, може, теж чернець і попівський байстрюк, може, тебе пан Ян Біберштайн теж за бунти й підбурювання до заколоту в тюрму у Штольці посадив? Я ще дорогою тебе підозрював. Бачив, як ти на дівку поглядаєш, думав, оказії вичікуєш, щоб Біберштайнові помститися, його доню під ребро штриконути. Ну, але твоя помста, а мої п’ятсот гривень, я весь час мав тебе на оці, перш ніж ти, братику, видобув би ножика, голови би на карку не дошукався.

- А тепер, - цідив слова раубрітер, - дивлюсь я на твою пику - і думаю: а може, я помилявся? Може, ти зовсім не чигав на неї, може, це афект? Може, ти її рятувати хочеш, у мене з-під носа викрасти? Так я собі думаю, і злість у мені наростає, за якого дурня ти маєш Буко фон Кроссіга? І аж мною трясе, щоб тобі горлянку перерізати. Але я стримуюся. Тимчасово.

-А може, - голос Шарлея був абсолютно спокійний, - може, закінчити на сьогодні? День був багатий на виснажливі атракції, усі це відчули на власних кістках, от, прошу глянути, там пан Вольдан уже заснув з пикою в соусі. Пропоную подальші дискусії відкласти ad cras417.

- Нічого, - гиркнув Буко, - не відкладатимемо ad cras. Кінець бенкету я оголошу, коли час настане. А тепер пий, чернечий сину, байстрюче, коли наливають. І ти пий, Хагенау. Звідки ви знаєте, чи це не остання ваша пиятика? До Угорщини дорога довга і ризикована. Хтозна, чи доїдете... Адже мовиться: зрання чоловік не знає, що’го ввечері чекає.

- Тим більше, - уїдливо додав Ноткер Вейрах, - що пан Біберштайн напевне розіслав кінних шляхами. За викрадену доньку має страшенно на викрадачів заповзятися.