Слава ЗСУ!

- Чи ви не чули, - ригнув Пашко Римбаба, - що я сказав? Плювать на Біберштайна. Адже я на його дочці женюся. Адже...

- Мовчи, - перебив його Вейрах. - Ти п’яний. Ми з Буко знайшли краще розв’язання, кращий і простіший спосіб на Біберштайна. Так що ти до нас зі своєю женячкою не лізь. Обійдеться без неї.

- Але я її собі вподобав... Заручини... І покладини... Гей віват, віват, той файний...

- Стули пельку.

Шарлей відірвав погляд від очей Буко, подивився на де Трескова.

- А ви, пане Тассіло, - запитав він спокійно, - схвалюєте план товаришів? Теж вважаєте його чудовим?

- Так, - відповів, трохи помовчавши, де Тресков. - Хоч мені й прикро, саме таким я його і вважаю. Але таке життя. На горе собі, ви занадто вдало пасуєте до головоломки.

- Вдало, вдало, - підхопив Буко фон Кроссіг. - Ще й як вдало. З усіх, хто брав участь у нападі, найлегше розпізнають тих, хто був без заборола Пана Шарлея. Пана Хагенау, який так хвацько правив викраденою колебкою. Та й ваш слуга-вирвидуб теж не з тих, кого можна забути. Упізнають цю пику, ха, та навіть у трупа. Усіх, до речі, будуть розпізнавати за трупами. З’ясується, хто на кортеж напав. Хто Біберштайнівну викрав...

- І хто її убив? - спокійно докінчив Шарлей.

- І зґвалтував, - хтиво посміхнувся Вейрах. - Не забуваймо про зґвалтування.

Рейневан підхопився з лави, але негайно сів, придавлений важкою рукою де Трескова. Тієї ж миті Куно Віттрам схопив Шарлея за плечі, а Буко приставив мізерикордію демеритові до горла.

- Хіба так годиться? - пробурмотів Римбаба. - Вони нам тоді на порятунок...

- Так треба, - обрізав Вейрах. - Бери меч.

По шиї демерита з-під вістря стилета потекла цівка крові. Попри це голос Шарлея був спокійний.

- Не вдасться ваш план. Ніхто вам не повірить.

- Повірять, повірять, - запевнив Вейрах. - Ти здивувався би, у що люди вірять!

- Біберштайн не дасть обвести себе навколо пальця. Ви доплатитеся своїми головами.

- А чого це ти мене страхаєш, монаший сину? - Буко нахилився над Шарлеєм. - Коли тобі самому до ранку не дожити? Біберштайн, кажеш, не повірить? Можливо. Накладу головою? Воля Божа. Але вам горлянки однаково переріжу. Хоча б заради gaudium418, як говорить курвий син Сагар. Тебе, Хагенау, хоча б заради того прикінчу, щоби Сагарові допекти, бо ти його побратим, також чарівник. А щодо тебе, Шарлею, то нехай це називається справедливістю. Історичною. За Вроцлав, за вісімнадцятий рік. Решта ватажків бунту наклали головою перед катом на вроцлавському ринку, а ти накладеш головою у Бодаку. Байстрюк.

- Ти вдруге назвав мене байстрюком, Буко.

- Назву і втретє. Байстрюк! І що ти мені зробиш?

Шарлей не встиг відповісти. З гуркотом розчинилися двері - й увійшов Губертик. Точніше, увійшов Самсон Медок. Відчинивши собі двері Губертиком.

У цілковитій тиші, в якій було чути, як пугикає пугач, літаючи навколо вежі, Самсон підняв зброєносця, якого тримав за комір і штани, ще вище. І жбурнув під ноги Буко. Губертик пронизливо зойкнув, зіткнувшись із підлогою.