Слава ЗСУ!

* * *

- Через злість і заздрість, - Циркулос ворухнув волом і закліпав закислими очима. - Я сиджу тут через злість людську і заздрість колег-невдах. Вони зненавиділи мене, бо я досягнув того, чого їм досягти не вдалося.

- А саме? - зацікавився Шарлей.

- Та чого б то я мав, - Циркулос витер об халат забруднені крейдою пальці, - чого б то я мав товкмачити вам, профанам, ви однаково не зрозумієте.

- А ви випробуйте нас...

- Ну, якщо на те ваша воля... - Циркулос відкашлявся, подлубався в носі, потер п’яткою об п’ятку. - Мені вдалася річ неабияка. Я точно визначив дату кінця світу.

- Невже тисяча чотириста двадцятий рік? - запитав після хвилини ввічливого мовчання Шарлей. - Місяць лютий, понеділок після Святої Схоластики? Не дуже оригінально, зауважу я вам.

- Ображаєте, - випнув рештки живота Циркулос. - Я не якийсь там навіжений міленарист441, і не якийсь містик-недоук, я не повторюватиму вслід за фанатиками хіліастичну маячню. Я вивчив проблему sine ira et studio442, на підставі досліджень наукових джерел і математичних компутацій443. Ви знаєте Одкровення святого Йоанна Богослова?

- Поверхово, але знаємо...

- Агнець розкрив сім печаток, так? І побачив Йоанн сімох ангелів, так?

- Абсолютно.

- А вибраних і попечатаних було сто сорок чотири тисячі, так? А старців - двадцять чотири, так? А двом свідкам дано силу пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, так? Отож якщо це все додати, а суму помножити на вісім, кількість літер у слові “Аполліон”, то вийде... Ах, та що я вам товкмачитиму, ви однаково не зрозумієте. Кінець світу настане у липні. Точніше: шостого липня, in octava Apostolorum Petri et Pauli444. У п’ятницю. Ополудні.

- Якого року?

- Цього, святого. Тисяча чотириста двадцять п’ятого.

- Та-ак, - потер бороду Шарлей. - Але є, бачите, одна заковика...

- Це яка ж?

- Зараз вересень.

- Це не доказ.

- І полудень уже минув.

Циркулос стенув плечима, потім відвернувся і демонстративно запорпався у солому.

- Я знав, - пирхнув він, - що нема чого говорити з неуками. Бувайте здорові.

* * *

Миколай Коппірніґ, вільний муляр із Франкенштей-на, не був балакучим, однак його сухість і різкість не відштовхнули Шарлея, який скучив за спілкуванням.

- Отже, - не здавався демерит, - ви астроном. І вас засадили за ґрати. Що ж, підтверджується, що надто пильне розглядання неба не приносить користі і доброму католику не личить. Але я, шановний, можу зробити ще інакші висновки. Кон’юнкція астрономії з ув’язненням може означати тільки одне: підрив птолемеївської теорії. Я маю рацію?

- Рацію в чому? - буркнув у відповідь Коппірніґ. - У кон’юнкціях? Маєте, аякже. І в іншому теж. Бо здається мені, що ви із тих, котрі завжди мають рацію. Я таких уже бачив.

- Таких - напевне ні, - посміхнувся демерит. - Але не будемо про це. Набагато важливіше - як воно, по-вашому, з тим Птолемеєм? Що є у центрі Всесвіту? Земля? Чи Сонце?