Слава ЗСУ!

Коппірніґ довго мовчав.

- Та нехай собі буде, що хоче, - нарешті сказав він з гіркотою в голосі. - Звідки мені знати? Який там із мене астроном, що я можу знати? Я від усього відречуся, в усьому зізнаюся. Скажу, як мені скажуть.

- Ага, - засяяв Шарлей. - Отже, я все-таки влучив! Зіткнулася астрономія з теологією? І пострашили?

- Як це? - здивувався Рейневан. - Астрономія - точна наука. То що до неї може мати теологія? Два плюс два - завжди чотири...

- І мені так здавалося, - похмуро перебив Коппірніґ. - Але реальність - інша.

- Не розумію.

- Рейнмаре, Рейнмаре, - співчутливо посміхнувся Шарлей. - Ти наївний, як дитя. Додавання двох і двох не суперечить Святому Письму, чого не можна сказати про обертання небесних тіл. Не можна доводити, що Земля обертається навколо Сонця, коли в Біблії написано, що Єгошуя наказав Сонцю зупинитися445. Сонцю, а не Землі. Тому...

- Тому, - ще похмуріше перебив вільний муляр, - треба керуватися інстинктом самозбереження. У тому, що стосується небес, астролябія і підзорна труба446 можуть помилятися, Біблія ж - безпомилкова. Небеса...

- Той, хто пробуває понад колом Землі, - втрутився Ісая, вирваний з апатії звуком слова “Біблія”, - розтягнув небеса, як тканину, і розіп’яв їх, як намет для життя447.

- Ну от, прошу дуже, - похитав головою Коппірніґ. - Придурок, а знає.

- Отож-бо.

- Що “отож-бо”? - вибухнув Коппірніґ. - Що “отож-бо”? Аж такі вже ви мудрі? Я від усього відмовлюся. Аби тільки мене випустили, я підтверджу все, що вони захочуть. Що Земля пласка, а її геометричним центром є Єрусалим. Що Сонце обертається навколо папи, який є центром Усесвіту. Усе визнаю. А втім, може, вони мають рацію? Псякрев, таж їхня інституція існує без малого півтори тисячі років. Хоча б уже з цієї причини вони не можуть помилятися.

- А відколи це, - примружився Шарлей, - роки лікують дурість?

- Та йдіть ви к бісу! - рознервувався вільний муляр. - Самі собі йдіть на тортури і на вогнище! Я від усього відрікаюся! Я кажу: і все-таки вона НЕ рухається, eppur NON si muove448!

- А зрештою, що я можу знати, - гірко промовив він після недовгого мовчання. - Який із мене астроном? Я простий чоловік.

- Не вірте йому, пане Шарлею, - озвався Бонавентура, який саме прокинувся з дрімоти. - Зараз він так говорить, бо злякався багаття. А який з нього астроном, у Франкенштейні всі знають, бо він щоночі на даху з астролябією сидить і зірки рахує. І не він один у родині, у них усі такі звіздарі, у Коппірніґів. Навіть наймолодший, маленький Миколайко, про якого люди сміються, що його першим словом було “мама”, другим - “гаму”, а третім - “геліоцентризм”449.

* * *

Чим раніше смеркалося, тим ставало холодніше, тим більше пансіонерів збиралися до розмов і диспутів. Говорили, говорили, говорили. Спочатку всі разом, а потім уже кожен сам по собі.

- Змарнують мені institorium. Усе розтринькають, за вітром пустять, перетворять на ніщо. Зруйнують весь доробок. Теперішня молодь!