Слава ЗСУ!

Лізли. Коли, закінчивши грабіж, гуситська армія вийшла з Войбужа, зі сходу з’явився лицарський загін силою приблизно в сто коней. У загоні було чимало йоаннітів, герби на корогвах свідчили про присутність Хаугвіців, Мушенів і Цешау. Від самого вигляду гуситів загін перелякано втік.

- Де ж цей лев, брате Горн? - в’їдливо поцікавився Амброж. - Де ж ця паща? Уперед, християни! Уперед, Божі воїни! Уперед, ма-а-а-арш!

* * *

Не було сумнівів, що метою гуситів було Бардо. Якщо навіть якийсь час Рейневан сумнівався - зрештою, Бардо було чималим містом і трохи завеликим шматком навіть для такого собі Амброжа, - то сумніви швидко розвіялися. Армія зупинилася на ніч у лісі поблизу Ниси. І до півночі стукали сокири. Виготовляли остереви - схожі на герб Роновиців тички, з яких стирчали обрубки гілок: просте, зручне, дешеве і дуже ефективне пристосування для того, аби брати приступом фортечні стіни.

- Будете штурмувати? - прямо запитав Шарлей.

Разом з гетьманами Амброжевої кінноти вони сиділи навколо паруючого казана з гороховою кашею і заковтували вміст, дмухаючи на ложки. З ними був Самсон Медок, останнім часом - після Радкова - дуже мовчазний. Велетень не цікавив Амброжа і мав цілковиту свободу, але її він, на диво, використовував, щоби добровільно допомагати на польовій кухні, яку обслуговували жінки і дівчата з Градця-Кралове - похмурі, небалакучі, неприступні і безстатеві.

- Будете штурмувати Бардо, - сам себе переконав Шарлей, бо відповіддю на його запитання було лише плямкання і дмухання в ложки. - Невже у вас і там якісь особисті порахунки?

- Угадав, брате, - витер вуса Велек Храстицький. - Цистерціанці з Барда били в дзвони і служили месу для убивць єпископа Конрада, які у вересні йшли на Находсько, щоби грабувати, палити, убивати жінок і дітей. Ми повинні продемонструвати, що таке не минає безкарно. Ми повинні показати їм, що таке страх.

- Крім того, - облизав ложку Олдржих Галада, - Шльонськ застосовує проти нас торгову блокаду. Ми повинні їм продемонструвати, що ембарго ми здатні зламати, що це невигідно. Ми повинні також підбадьорити наляканих актами терору купців, які з нами торгують. Підбадьорити родичів убитих, показавши, що на терор ми відповімо терором, а наймані убивці не залишаться непокараними. Правда, юний паничу з Беляви?

- Наймані вбивці, - глухо промовив Рейневан, - не повинні залишатися безкарними. У цьому сенсі я з вами, пане Олдржиху.

- Якщо ви хочете бути з нами, - виправив його, хоч і без натиску, Галада, - то повинні казати “брате”, а не “пане”. А показати, за кого ви, зможете завтра. У пригоді стане кожен меч. Бій обіцяє бути запеклим.

- Авжеж, - Бразда з Клінштейна, який доти мовчав, показав на місто. - Вони знають, навіщо ми сюди насправді прийшли. І будуть це захищати.

- У Барді, - з глузливим тоном зауважив Урбан Горн, - є два цистерціанські костели, обидва дуже багаті. Збагатилися на пілігримах.

- Ти все, - приснув Велек Храстицький, - зводиш до задоволення, Горне.

- Такий вже я є.

* * *

З боку табору перестали постукувати сокири. Натомість залунав і почав наростати різкий розмірений дзенькіт брусків, від якого мороз ішов поза шкірою. Військо Амброжа гострило зброю.