Слава ЗСУ!

- Єпископське воїнство, - тихо пояснив Урбан Горн, уже вкотре доводячи добру поінформованість. - А он той великий лицар, той, що на гнідому коні, зі знаком шахівниці, - це Генріх фон Райдебург, стшелінський староста.

Єпископські солдати вели під руки трьох осіб - двох чоловіків і жінку. На жінці було біле гезло124, на одному з чоловіків - гостроверхий, яскраво помальований ковпак.

Дорота Фабер ляснула віжками, прикрикнула на мерина і на юрбу міщан, які неохоче розступалися перед возом. Але з’їхавши з пагорба, пасажири воза втратили можливість хоч що-небудь бачити: для цього довелося б встати, а для того, щоби встати, екіпаж треба було зупинити. Зрештою, далі однаково не можна було б їхати, люди стояли вже аж надто тісно.

Звівшись на ноги, Рейневан розгледів голови і плечі тих трьох, двох чоловіків і жінки. А понад їхніми головами-стовпи, до яких вони були прив’язані. Куп хмизу, накиданих під стовпами, він не побачив. Однак знав, що вони там були.

Він чув голос, збуджений і гучний, але невиразний, приглушений і розірваний джмелиним гудінням юрби. Рейневан насилу розрізняв слова.

- Злочини проти суспільного порядку... Errores Hussitarum… Fides haeretica125… Розпуста і святотатство... Crimen126. Слідством доведено...

- Здається, - сказав, стоячи на стременах, Урбан Горн, - що зараз тут будуть наочно підсумовувати наш дорожній диспут.

- До того йде, - сковтнув слину Рейневан. - Гей, люди! Кого будуть страчувати?

- Гаратиків, - пояснив, повертаючись, чоловік із зовнішністю жебрака. - Схопили гаратиків. Кажуть, гусів чи якось так...

- Не гусів, а гусонів, - виправив його інший, так само обдертий, і з таким же польським акцентом. - Палити їх будуть за святотатство. Бо гусакам святе причастя давали.

- Ет, темнота! - прокоментував з другого боку возу прочанин із нашитими на плащ мушлями127. - Нічого вони не знають!

- А ти знаєш?

- Знаю... Слава Ісусу Христу! - прочанин помітив тонзуру ксьондза Ґранцішека. - Єретики звуться гуситами, а береться це від їхнього пророка Гуса, а зовсім не від гусаків. Вони кажуть, гусити тобто, що чистилища нема зовсім, а причастя приймають обома способами, тобто sub utraque specie128. Тому-то й кажуть теж на них - утраквісти129...

- Не вчи нас, - перебив його Урбан Горн, - бо ми й так уже вчені. Цих трьох, питаю, за що палити будуть?

- А от цього я й не знаю. Я нетутешній.

- Он той, - поспішив роз’яснити якийсь тутешній, судячи з замазаного глиною фартуха, цегляр. - Той у ганебному ковпаку - чех, гуситський посланець, ксьондз-відступник. З Табора переодягненим примандрував, людей до бунту підбивав, церкви палити. Його впізнали його ж власні земляки, ті, що після дев’ятнадцятого року з Праги втекли. А той другий - Антоній Нельке, учитель парафіяльної школи, тутешній спільник чеха-єретика. Притулок йому давав і з ним гуситські писання поширював.

- А жінка?

- Ельжбета Ерліхова. Вона тут іншої води риба. При оказії. Чоловіка свого отруїла у змові з коханцем. Коханець утік, а якби не це, теж би на вогнище пішов.

- А нині вилізло шило з мішка, - втрутився худий тип у фетровому капелюсі, який щільно прилягав до черепа. - Це ж бо був другий її чоловік, Ерліхової тобто. Першого як пити дати теж отруїла, відьма.