Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Відьмак - Останнє бажання

— Говори, говори.— Каланте відкинула голову, прикрила очі й склала губи, зобразивши якусь подобу милої посмішки.

— Я неймовірно гордий тим, що саме мені випала честь сидіти поруч із королевою Каланте із Цинтри, красу якої перевищує тільки її мудрість. Не меншою честю я вважаю й те, що королева призволила чути про мене, а також і те, що на підставі почутого побажала використати мене для банальних справ. Минулою зимою князь Погробарк, не будучи настільки тонким розумом, намагався найняти мене для пошуків красуні, яка, переситившись його залицяннями, утекла з балу, загубивши туфельку. Я на превелику силу переконав його, що для цього потрібен спритний мисливець, а не відьмак.

Королева слухала із загадковою посмішкою на вустах.

— Та й інші владики, не настільки мудрі, як ти, правителько Каланте, бувало, пропонували мені елементарні, по суті, завдання. В основному їх цікавили банальні вбивства пасинка, вітчима, мачухи, дядечка, тітоньки, важко перелічити. Їм здавалося, начебто все впирається лише в ціну.

Посмішка королеви могла означати все що завгодно.

— Тому повторюю,— Геральт злегка нахилив голову.— Я не тямлю себе від гордості, маючи можливість сидіти поруч із тобою, королево. Гордість же для нас, відьмаків, значить дуже багато. Ти не повіриш, королево, як багато. Якийсь владика одного разу вразив гордість відьмака, запропонувавши тому роботу, що не узгоджувалася із честю й відьмацьким кодексом. Більше того, він не взяв до уваги ввічливої відмови, хотів втримати відьмака у своїх володіннях. Усі, хто б не коментував цей випадок, в один голос стверджували, що ідея того владики була не з кращих.

— Геральте,— сказала Каланте, трохи помовчавши,— я помилилася. Ти виявився дуже цікавим співрозмовником за столом.

Кудкудак, обтрусивши вуса й каптан від пивної піни, задер голову й пронизливо завив, досить вдало наслідуючи виття вовчиці під час тічки. Собаки у дворі й по всій окрузі підтримали його виттям.

Один зі стрептських братів, здається, Держигірка, вмочивши палець у пиво, провів товсту риску поблизу військового підрозділу, намальованого Крахом ан Крайтом, і викрикнув:

— Помилково й бездарно! Не можна було так діяти. На цьому фланзі треба було поставити кінноту і вдарити збоку!

— Ха!— гаркнув Крах ан Крайт, репнувши кісткою по столу, у результаті чого обличчя й туніки сусідів покрилися плямами соусу.— Й послабити середину? Ключову позицію? Нісенітниця!

— Тільки сліпий або божевільний не маневрує при такій ситуації!

— Точно! Вірно!— крикнув Віндхальм з Аттре.

— А тебе хто запитує, гівнюче?

— Від гівнюка чую!

— Заткнися, бо вперіщу кісткою!

— Сиди на своїй задниці, Краху, і мовчи!— крикнув Ейст Турсеах, перериваючи бесіду з Віссегердом.— Досить лаятися! Агов, пане Дрогодар! Талант пропадає! Щоб слухати ваш прекрасний, але занадто тихий спів, необхідна зосередженість і серйозність. Драйгу Бон-Дху, кінчай жерти й хлебтати! За цим столом ти нікого не здивуєш ні тим, ні іншим. Подуй-но в свої дудки й порадуй наші вуха пристойною бойовою музикою. З твого дозволу, шляхетна Каланте!

— О матір моя,— шепнула королева Геральту, у німому розпачі зводячи очі до стелі. Але кивнула, посміхнувшись природно й доброзичливо.

— Драйгу Бон-Дху,— проговорив Ейст,— зіграй нам пісню про битву під Хочебужем! Вона ж бо не підірве нашої довіри до тактичних дій полководців! І ще раз повідає про те, хто покрив себе нев'янучою славою в тому бою! Здоров'я героїчної Каланте із Цинтри!

— Здоров'я! Хвала!— ричали гості, наповнюючи кубки й глиняні кухлі.

Дудки драйгової волинки видали лиховісний гул, потім занили жахливим, протяжним вібруючим стогоном. Бенкетуючі заспівали, відбиваючи такт, тобто барабанячи, чим до рук трапило, по столу. Кудкудак жадібно витріщився на мішок із козячої шкіри, безсумнівно, зачарований думкою про те, як би включити моторошні звуки, що виривалися з його черева, у свій репертуар.

— Хочебуж,— сказала Каланте, дивлячись на Геральта,— мій перший бій. Хоч я й побоююся викликати дорікання поважного відьмака, зізнаюся, що тоді билися через гроші. Ворог палив села, які платили нам данину, а ми, ненаситні й жадібні, замість того щоб допустити це, кинулися в бій. Банальний привід, банальна битва, банальні три тисячі трупів, розкльовані воронами. І зауваж, замість того щоб посоромитися, я сиджу тут, пишаючись, що про мене складають пісні. Навіть якщо їх маломелодійний спів супроводжується настільки страхітливою, варварською музикою.

Королева знову зобразила на обличчі пародію на посмішку, щасливу і доброзичливу, піднявши порожній кубок у відповідь на тости, що летіли з усіх боків столу. Геральт мовчав.

— Продовжимо.— Каланте прийняла подане Дрогодаром стегенце фазана і почала його витончено обгризати.— Отже, ти пробудив у мені інтерес. Мені розповідали, що ви, відьмаки, цікава каста, але я не надто вірила. Тепер вірю. Якщо вас вдарити, ви видаєте такий звук, ніби викувані зі сталі, а не виліплені з пташиного посліду. Однак це жодною мірою не змінює того факту, що ти знаходишся тут, щоб виконати завдання. І ти його виконаєш не мудруючи.

Попередня
-= 43 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 14.

Останній коментар

Admin 24.04.2020

якщо помітили помилку виділіть її та тисніть Ctrl + Enter щоб відправити


Ольга 16.01.2020

Гарне фентезі,варто читата


Halyna19 27.12.2019

Підкажіть, хто перклав цю книгу?


Додати коментар