Слава ЗСУ!

— Лі має рацію, — раптом заявив Фред. — Треба завтра ввечері зняти цих ящерів на плівку.

— Тобто цих ссавців, — поправив капітан.

— Тобто мене, — сказала любонька, — як я стою між тими морськими тритонами.

— Тільки в халаті, — втрутився Ейб.

— Я, мабуть, надіну свій білий купальник, — сказала Лі.— І хай Грета зробить мені путящу зачіску. Бо сьогодні я була просто стр-р-рашна.

— А хто зніматиме?

— Ейб. Хай і він хоч на щось придасться. А Джуді може світити чимось, коли стемніє,

— А Фред?

— У Фреда хай буде лук і вінок па голові, а коли ті тритони захочуть мене впкрасти, він їх повбиває. Ну як?

— Уклінно дякую, — вискалився Фред, — але я волію револьвер. А капітанові, по-моєму, теж треба піти зонами.

Капітан войовниче наїжачив вуса:

— Не турбуйтеся. Про все, що треба, я подбаю.

— І що ж це буде?

— Троє матросів, сер. І добре озброєних.

Любонька Лі аж затремтіла з захвату:

— Ви думаєте, що буде так небезпечно, капітане?

— Я нічого не думаю, дитино моя, — буркнув капітан. — Але старий містер Леб дав мені певні вказівки —принаймні щодо містера Ейба.

Чоловіки з запалом узялись обговорювати технічні деталі задуму; Ейб моргнув любоньці, що вже пора лягати спатп і тако інше. Лі слухняно вийшла.

— Знаєш, Ейбе, — сказала вона у своїй каюті, — мені здається, що цей фільм справить фурор!

— Авжеж, любонько, — погодився містер Ейб і хотів її поцілувати.

— Сьогодні пе можна, Ейбе, — відіпхнула його Лі.— Невже ти не розумієш, що мені треба страшенно зосередитись!

Цілий наступпий депь міс Лі інтенсивно зосереджувалась: бідолашна покоївка Грета зовсім замучилася з нею. Ванни з відповідними солями та есенціями, миття волосся шампунем «Блонд», масаж, педикюр, манікюр, завивка, причісування, прасування, приміряння та підганяння убрань, гримування і, звичайно, ще безліч усяких процедур; Джуді, теж захоплена цією метушнею, допомагала любопьці Лі. (Бувають тяжкі хвилини, коли жінки виявляють одна до одної дивовижну лояльність — наприклад, під час одягання). А поки в каюті міс Лі панувала ця гарячкова активність, чоловіки зібрались окремо

і, розставляючи по столу попільнички та чарки з віскі,

виробляли стратегічний план, де хто мас стояти і хто що повинен робити в разі якоїсь непередбаченої пригоди. Під час того обговорення кілька разів було тяжко уражено капітанів престиж у питанні, хто командуватиме всім. По обіді на берег лагуни відвезли кіноапарат, легкий кулемет, кошик із провізією та посудом, грамофон та інші бойові припаси; все це чудово замаскували пальмовим листям. Ще до заходу сонця зайняли свої місця троє озброєних матросів і капітан як головнокомандувач. Потім привезти на берег величезну скриню

з кількома дрібничками, які могли бути потрібні міс Лі лі Веллі. Потім приплив Фред із міс Джуді. А потім в усій тропічній пишноті почало заходити сонце.

Тим часом містер Ейб уже вдесяте стукає до каюти міс Лі:

— Любонько, пора вже, бо спізнимось!

— Зараз, зараз,— відповідає любоньчин голос. — Не нервуй мене, будь ласка! Треба ж мені одягтися, чи як?

Капітан тим часом оглядає позиції. Он на поверхні затоки мерехтить довга рівна смуга, що відмежовує розхвильоване море від тихої лагуни. Немовби там, під водою, є гребля чи хвилеріз, думає капітан; мабуть, то піщана обмілина або кораловий риф, але на вигляд — наче штучна споруда. Дивне місце! На гладіні лагуни то там, то там виринають чорні голови і пливуть до берега. Капітан стискає губи й стривожено сягає рукою до револьвера. Краще було б, якби дівчата зостались на яхті, думає він. Джуді починає труситись і конвульсійно хапається за Фреда: «Боже мій, який він дужий, як я його люблю!»

Нарешті від яхти відпливає останній човен. У ньому сидить міс Лілі Веллі у білому купальнику та прозорому пеньюарі, —такою вона, очевидно, має бути викинута на берег після аварії з яхтою,— а також міс Грета і містер Ейб.

— Чого ти так помалу гребеш, Ейбе! —дорікає любонька. Містер Ейб дивиться на чорні голови, що пливуть до берега, і мовчить.

— Ц-ц.

Містер Ейб витягає човен на пісок і допомагає любоньці Лі і міс Греті зійти на берег.

— Біжи хутчіше до апарата! —шепоче артистка.— А як скажу «давай», починай крутити.

— Так уже не видно нічого,— заперечує Ейб.

— То хай Джуді посвітить. Грето!

Поки містер Ейб Леб зайняв своє місце коло апарата, артистка простяглась на піску в передсмертній позі лебедя, і тепер міс Грета поправляла складки пеньюара.