знайди книгу для душі...
— Це ти теж прочитав у газетах? —спитав сер Чарлз.
— Так, сер. «Хто здобуде приз у цьогорічному дербі — Пелемська Красуня чи Гобернадор?»
— А ти як гадаєш, Енді?
— Гобернадор, сер; але пан Греггс каже, що Пелемська Красуня. — Енді покивав головою. — «Купуйте англійські товари», сер. «Підтяжки Снайдера —найкращі в світі)). «Ви вже купили новий шестициліндровий «Тан-кред-юніор»? Швидкий, недорогий, елегантний».
— Дякую, Енді. Досить уже.
— «Котра з кіноартисток найдужче подобається вам?»
У професора Петрова наїжачилось волосся й борода.
— Пробачте, сер Чарлз, — сказав він, — але мені вже час іти.
— Гаразд, ходімо. Енді, ти не заперечуватимеш, коли я пришлю до тебе кількох учених? Гадаю,вони охоче з тобою поговорять.
— Буду дуже радий, сер,— прорипіла саламандра.— До побачення, сер Чарлз. До побачення, професоре.
Професор Петров, роздратовано пирхаючи і щось мурмочучи, заквапився геть.
— Даруйте, сер Чарлз, — сказав він нарешті, — але чи не могли б ви показати мені якусь тварину, що не читав газет?
Учені, про яких говорив директор, були доктор медицини сер Бертрам, професор Ебіггем, сер Олівер Додж, Джуліан Фокслі та інші. Наводимо уривок із стенограми їхньої розмови з Andrias’oM Scheuchzeri.
— Як ваше ім’я?
— Ендрю Шейхцер.
— Скільки вам років?
— Не знаю. Ви хочете здаватись молодими? Носіть корсети «Лібелла».
— Котре сьогодні число?
— Попеділок. Гарна погода, сер. Цієї суботи в Епсомі бігтиме Гібралтар.
— Скільки буде тричі по п’ять?
— А що?
— Ви вмібте рахувати?
— Умію, сер. Скільки буде сімнадцять помпожити па двадцять дев’ять?
— Дозвольте питати нам, Енді. Перелічіть річки Англії.
— Темза...
— А ще?
— Темза.
— Інших не зпаєте, так? Хто тепер на англійському тропі?
— Король Георг. Хай благословить його бог!
— Гаразд, Енді. Хто найвидатніший англійський письменник?
— Шилінг.
— Дуже добре. А ви читали щось із його творів?
— Ні. А як вам подобасться Мей Уест?
— Краще ми питатимемо вас, Енді. Що ви знаєте з історії Англії?
— «Генріха Восьмого».
— Що ви про нього знаєте?
— Найкращий фільм останніх років. Розкішна постановка. Неповторне видовище.
— А ви бачили його?
— Ні. Хочете познайомитися з Англією? Купіть собі «форд-бебі».
— А що б ви найдужче хотіли побачити, Енді?
— Веслярські змагання Кембрідж — Оксфорд, сер.
— Скільки є частин світу?
— П’ять.
— Дуже добре. Перелічіть їх.
— Англія й усі інші.
— А які це інші?
— Більшовики й німці. І Італія.
— Де острови Джільберта?
— У Англії. Англія не зв’язуватиме собі рук на континенті. Англії потрібно десять тисяч літаків. Відвідайте узбережжя південної Англії.
— Можна подивитись на ваш язик, Енді?
— Можна, сер. «Чистіть зуби пастою «Фліт». Найощадпіша, найкраща в світі, одне слово — англійський виріб. Хочете, щоб у вас гарно пахло з рота? Користуйтеся пастою «Фліт».
— Дякуємо. Досить. А тепер скажіть нам, Енді...
І так далі. Стенограма розмови з Andrias’oM Scheuch-zcri складалася з шістнадцяти повних сторінок і була опублікована в журналі «The Natural Science»45. В кінці стенограми комісія фахівців так підбила результати свого досліду: бути й мови. Язик у неї досить рухливий; голосових зв’язок мп за наявних обставив не могли дослідити детальніше.
2. Вищеназвана саламандра вміб читати, але тільки вечірні випуски газет. Цікавиться тими самими питаннями, що й пересічний англієць, і реагує на них таким самим способом, тобто у відповідності з усталеними, загальнопоширеними поглядами. її духовне життя — наскільки можна про нього говорити — складається майже цілком з уявлень і думок, розповсюджених у наш час.
3. Інтелекту її аж ніяк не слід переоцінювати, бо він ні в якому відношенні не вищий за інтелект пересічпої людини.
Незважаючи на цей тверезий висновок експертів, Бала-куча Саламандра стала сенсацією лондонського зоопарку. Коло басейну «Пупсика Енді» весь час тислася юрба цікавих, які прагнули поговорити з ним про все на світі, від погоди й до економічної кризи та політичного становища. Відвідувачі давали йому стільки шоколаду й цукерок, що він урешті захворів на тяжкий катар шлунка й кишок. Тоді відділ саламандр закрили, але було вже запізно: Andrias Scheuchzeri, на прізвисько Енді, загинув від наслідків своєї популярності. Отже, як видно, слава розбещує навіть саламандр.
45 Andrias Scheuchzeri, саламандра, утримувана в лондонському воонарку, вміє говорити, хоча й трохи рипучим голосом; запас слів у неї — близько чотирьохсот; вона говорить тільки про те, що чула або читала. Звичайно, ні про яке самостійне мислення у неї не може