Слава ЗСУ!

Директор трохи підніс голос:

— Зате до певної міри зріс обсяг попутної торгівлі іншими товарами: вивіз на тихоокеанські острови тканип, емальованого посуду, радіоприймачів та рукавичок. Цю торгівлю можна ще розвивати і розширювати; вже цього року її баланс буде підбито з досить незначним дефіцитом. Одначе про те, щоб наприкінці року ТЕТ виплатило по своїх акціях якісь дивіденди, нема чого й думати; і тому правління наперед оголошує, що цього разу воно відмовляється від будь-яких тантьсм і винагород...

Настала довга й гнітюча тиша. («Цікаво, який він на вигляд, той острів Фанніпга? — думав Г. X. Бонді. — Сердега Вантох —помер, як справжній моряк. Жаль його —добрий був чоловік. Ще ж не такий і старий... не старший за мене...»)

Слова попросив доктор Губка; далі ми цитуватимемо протокол позачергових загальних зборів Тихоокеанського експортного товариства.

Д-р Губка питає, чи не ставиться шітапня про ліквідацію ТЕТ.

Г. X. Б о н д і відповідає, що правління вирішило в цій справі почекати інших пропозицій.

Пан Луї Бонанфан висловлює закид правлінпю, що Товариство не мало на родовищах постійпих представників, які, приймаючи добуті перли, перевіряли б, чи видобуток провадиться досить інтенсивно й кваліфіковано.

Директор Волавка зауважує, що таке питання розглядалось, але з’ясовано, що це надміру збільшило б пакладпі витрати. Довелось би тримати принаймні три сотні платних агентів; а потім — зважте на те, в який спосіб можливо було б контролювати цих агентів, чи здають вопи всі добуті перли.

Пан Г. Брінкелар питає, чи можна довіряти саламапд-рам, що вони справді здають усі знайдені перли, а не продають їх ще комусь, окрім уповноважених осіб Тихоокеанського експортного товариства.

Г. X. Б онд і відзначає, що це була перша публічна згадка про саламандр. Досі вважалося за правило не згадувати на зборах акціонерів ніяких подробиць того, в який спосіб відбувається видобуток перлів. І нагадує, що саме заради цього була обрана нейтральна назва «Тихоокеанське експортне товариство».

Г. Брінкелар знову ставить запитання: чи па зборах заборонено говорити про речі, які стосуються інтересів Товариства, а крім того — давно відомі якнайширшій громадськості?

Г. X. Бонді відповідає: йдеться не про заборону, а просто про те, що досі цього не було. Він навіть радий, що тепер можна говорити відвертіше. На перше запптаппя пана Бріиколара він може запевнити, що, наскільки йому відомо, нема ніяких підстав сумніватись у бездоганній чесності й працьовитості саламандр, зайнятих на добуванні перлів та коралів. Одначе треба рахуватися з тим, що наявні родовища перлів уже вичерпані або ж будуть вичерпані иайближчим часом. Ну, а щодо нових родовищ треба сказати, що саме в пошуках ще ие експлуатованих островів помер паш незабутній співробітник капітан ван Тох, і поки що нема змоги замінити його людиною, що мала б такий досвід і відзначалася б такою непохитною чесністю й такою любов’ю до справи.

Полковник Д. В. Б райт, беззастережно визнавши заслуги покійного капітана ван Тоха, відзначає проте, що капітан, смерть якого сповнила жалем усіх, надмірно панькався з вищезгаданими саламандрами. (Схвальні вигуки). Не було ніякої потреби постачати саламапдрам ножі та інше зпаряддя такої високої якості, як де робив покійний капітал ван Тох. І не треба було так багато витрачати на їх годівлю. Можна було значно зменшити видатки, пов'язапі з утриманням саламандр, і тим самим підвищити прибутки Товариства. (Гучні оплески).

Віце-г олова Дж. Гілберт висловлює згоду з полковником Брайтом, але відзначає, що, поки був живий капітан ван Тох, у цьому напрямку нічого не можна було зробити. Капітан ван Тох твердив, що він має перед саламандрами особисті зобов'язання. І з різних прпчип було неможливо п недоцільно не зважати в цьому відношенні па бажаппя старого капітана.

Курт фон Фріш питає, чи не можна знайти для саламандр іншу роботу — но змозі прибутковішу, ніж добування перлів. Варто було б узяти до уваги їхпі природжепі, як у бобрів, здібності до будування дамб та інших споруд під водою. Може, вдалось би використати їх для поглиблепня гаваней, будівництва хвилерізів та для всяких інших підводних робіт.

Г. X. Бонді повідомляє, що правління інтенсивно працює над цим питанням; безперечно, в цьому напрямку відкриваються великі можливості. Він відзначає, що число саламандр, які с. власністю Товариства, становить уже близько шестп мільйонів; а коли зважити, що пара саламандр дає за рік близько сотні пуголовків, то наступного року ми можемо мати триста мільйонів саламандр, а за десять років їхня чисельність досягне просто-таки астрономічної величини. Г. X. Бонді ставить запитання, що збирається Товариство робити з цією безліччю саламандр, яких і тепер уже на переповнених саламандрових фермах через нестачу природної поживи доводиться підгодовувати копрою, картоплею, кукурудзою тощо.