Слава ЗСУ!

— Так, то були тяжкі часи,— підтвердив я. — Часи утисків і горя.

— І ви стогнали? — з жадібним інтересом спитав наш новий знайомий.

активно виступали слілки захисту тварин; завдяки їхньому систематичному втручанню пощастило досягти того, що органи влади майже скрізь стежили, чи дотримуються щодо саламандр поліційні й ветеринарні приписи, встановлені для іншої свійської худоби. Принципові противники вівісекції також підписали багато протестів і петицій, вимагаючи заборони провадити на живих саламандрах наукові експерименти, і в багатьох країнах справді

— Стогпалп, певпмовно страждаючи під ярмом жорстоких гнобителів.

— Я дуже радий,— зітхнула з полегкістю саламандра.— В моїй кнпжці саме так і написано. Мепі дуже приємно, що це правда. Це чудова книжка, добродію, краща, ніж «Геометрія для старших класів середніх шкіл». Як би мені хотілось побуватп на тому історичному місці, де стратили чеських папів, і па інших уславлених місцях жорстокого безправ’я!

— Ну то приїздіть до нас,— запросив я його від щирого серця.

— Дякую за ласкаве запрошення,— вклонилася саламандра. На жаль, я не настільки вільпий у своїх вчинках...

— А ми вас купимо! — вигукнув я.— Тобто... ми можемо дати оголошення й зібрати в Чехії кошти, що дали б вам змогу...

— Дякую якнайщпріше,— прожебонів наш приятель, видимо вворушенпй.— Але я чув, що влтавська вода нездорова. Розумієте, ми в річковій воді хворіємо на тяжкий пронос.— Потім на хвильку замислився й додав:— Та й садочок мій мені шкода залишати.

— Ах,— вигукнула моя дружпна,—я теж завзята садівниця! Я була б вам дуже вдячна, якби вп показали нам вптворп тутешньої флори!

— З превеликою радістю, ласкава папі,— відказала саламандра, чемно вклонившись.— Коли тільки вам не вадить те, що мій садочок під водою.

— Під водою?

— Так, на двадцятпметровій глибині.

— І які ж квіти вп там вирощуєте?

— Морські апемони,— відповів наш друг,— кілька рідкісних видів. А також морські зірки й морські огірки, пе кажучи вже про коралові кущі. «Щастен, хто троянду хоч одну для вітчизни викохав своєї)),— як сказав поет.

На жаль, нам уже час було прощатися, бо пароплав дав сигнал до відплиття.

— Що б вп хотіли передати, пане... пане... — я затнувся, не знаючи, як аветься наш славний приятель.

— Я звусь Болеслав Яблонський,— зніяковіло підказала саламандра.— По-моєму, це чудове ім’я, добродію. Я вибрав його собі

зі СВОЄЇ КІШЖКИ.

— То що б вп, пане Яблонський, хотіли передатп нашому па-родові?

Саламандра на хвилинку зампслилась.

— Перекажіть своїм землякам...— нарешті промовила вона глибоко зворушено,— перекажіть їм... хай не вдаються знов у давні слов'янські чвари... і хай зберігають у вдячпіп пам’яті Лінами, було видано відповідні закони⁶⁰. Та в міру того, як зростала освіченість саламандр, ставало дедалі сумнівніше, чи годиться просто поширювати на них закони про охорону тварин; із якихось не зовсім ясних причин така позиція почала викликати ніяковість. Тоді була заснована міжнародна Ліга захисту саламандр (Salamander Protecting League) під покровительством герцогині Геддерс-філдської. Ця ліга,що налічувала понад двісті тисяч членів, переважно в Англії, виконала на користь саламандр велику й похвальну роботу; зокрема, домоглась того, що на морських узбережжях були опоряджені спеціальні саламандрові стадіони, де амфібії віддалік від настирливих глядачів могли влаштовувати свої «збори та спортивні свята» (мались на увазі, напевне, таємничі «місячні танці»). Далі, в усіх учбових закладах, аж до Оксфордського університету, учням і студентам втлумачували, що не слід кидати на саламандр каміння; вживалося заходів, щоб у саламандрових школах пуголовків не переобтяжували навчанням; і нарешті —ті місця, де працювали й жили саламандри, були пообгороджувані високими дощаними парканами, які охороняли саламандр від усякого докучання, а головне —в достатній мірі відмежовували світ саламандр від світу людей⁶¹.

Одначе цієї похвальної ініціативи приватних осіб, які намагалися встановити пристойні й гуманні взаємини між людським суспільством і саламандрами, дуже скоро виявилося замало. Бо хоч включити саламандр, як то кажуть, у виробничий процес було порівняно легко, знайти для них місце у наявному суспільному ладі виявилось багато складнішим і важчим завданням. Правда, люди консервативних поглядів твердили, що тут нема чого й говорити про якісь правові чи соціальні проблеми: саламандри, мовляв, є просто власністю свого роботодавця, який ручиться за них, а тому відповідає й за ті збитки, яких вони можуть комусь завдати; незважаючи на свій безперечний розум, саламандри можуть вважатись тільки юридичним об’єктом, річчю чи майном, і будь-яка

---

 60 Зокрема в Німеччині була суворо заборонена будь-яка вівісекція — щоправда, тількп дослідникам-євреям.

 61 Здається, тут відігравали роль і моральні мотиви. Серед напорів пана Повондри знайдено опублікований багатьма мовами — очевидно, в усіх газетах світу — «Заклик», підписаний самою герцогинею Геддерсфілдською. Ось його текст: «Ліга захисту саламандр звертається до вас, жінки: в інтересах пристойності й добрих звичаїв власноручною працею візьміть участь у великій кампанії, яка має за мету дати саламандрам належний одяг. Найпридатніша для цього спідничка 40 см завдовжки і 60 см завширшки в поясі, найкраще — з ушитою резинкою. Особливо рекомендується плісирована спідничка, що має приємніший вигляд і дає змогу вільніше рухатись. Для країн із тропічним кліматом вистачить фартушка з зав'язками на поясі, пошитого з нпйде-іпевшої тканини, яку можна прати,— хоч бп й з вашого старого одягу. Допоможіть бідним саламандрам, щоб їм не доводилося, працюючи поблизу людей, показуватися невдягненими —адже це иа-