Слава ЗСУ!

певне вражає їхню соромливість і завдає прикрості кожній порядній людині, особливо жінці й матері».

Як видно, ця кампанія не мала бажапого успіху, бо нам невідомо, щоб саламандри колись погоджувалися носити спідпички яи фартушки; мабуть, вони заважали їм під водою або не держались на тілі. А коли згодом саламандр відгородили від людей парканами, з обох боків відпали будь-які причини для сорому чи ирикрих почуттів.

Що ж до нашої згадки про те, що саламандр треба було охороняти від докучання, то ми мали на увазі головним чином собак, які нізащо не могли змиритися з саламандрами й оскаженіло переслідували їх павіть під водою, незважаючи на те, що в собаки, який укусив саламандру, запалювалася слизова оболонка в пащі. Часом саламандри оборонялись, і не одип відважний пес загинув від удару мотикою чи кайлом. Взагалі між собаками ft саламандрами виникла затята, просто-таки смертельна ворожнеча, яка не втихла, а навпаки, ще дужче розгорілась і поглибилась, коли було поставлено паркаии. Але так уже ведеться в світі, і не лише серед собак.

Зауважимо між іншим, що ті просмолені паркани, які подекуди тяглись понад берегом моря на сотпі кілометрів, використовувались і з виховною метою: по всій їхній довжині були понамальовуван великими літерами написи й гасла, корисні для саламандр, як на приклад:

Ваша праця — ваш успіх І

Цінуйте кожну секунду!

В добі тільки 86 400 секунд!

Кожен вартий стільки, скільки він зробив!

Один метр дамби можна насипати за 57 хвилин

Хто працює, той служить усім!

Хто не працює, той не їсть І

І таке іпше. А коли згадаємо, що такі дощані паркаип облямов; вали в усьому світі понад триста тисяч кілометрів морських узберсзі то не важко уявити собі, скільки підбадьорливих і загальиокори вих гасел помістилося па них.

особлива законодавча постанова, що стосуватиметься їх, буде зазіханням на священні закони приватної власності. їхні супротивники заперечували, що саламандри, як істоти розумні й великою мірою здатні відповідати за свої вчинки, можуть найрізноманітнішими способами свавільно порушувати чинні закони. Тож з якої речі власник саламандр має нести відповідальність за ті порушення, що їх допустились його саламандри? Такий ризик цілком, напевне, підірвав би приватне підприємництво в царині робіт, виконуваних саламандрами. Адже в морі парканів нема, заявляли вони, і саламандр неможливо замикати на замок і держати весь час під наглядом. А тому треба законодавчим шляхом зобов’язати самих саламандр, щоб вони шанували людський правопорядок і держалися приписів, виданих для них¹⁵.

Наскільки відомо, закони, що стосувалися саламандр, насамперед з’явились у Франції. Перший закон установлював обов’язки саламандр на випадок мобілізації і війпи; другий закон (так званий закон Деваля) дозволяв саламандрам оселятись тільки в тих місцях,які вкаже їм власник або відповідний департаментський орган влади; третій аакон проголошував, що саламандри повинні беззастережно коритися всім розпорядженням поліції; а в разі непокори поліційні органи ітяють право клрати їх ув’язненням у сухому й світлому місці або навіть усуненням від праці на тривалий час. У відповідь ліва опозиція негайно подала до палати пропозицію виробити для саламандр соціальне законодавство, яке обмежило б їхні обов’язки на роботі й поклало б на роботодавців певні зобов’язання щодо трудящих саламандр (наприклад, двотижнева відпустка на час весняного парування); крайнє ліве крило, навпаки, зажадало, щоб саламандри всі були вигнані з країни як вороги трудового народу, бо ж вони на службі в капіталізму працюють надто багато і майже задарма, ставлячи тим під загрозу життєвий рівень робітничого класу.

На підтримку цієї вимоги відбувся страйк у Бресті й великі демонстрації в Парижі; було багато поранених, і кабінетові Деваля довелось подати у відставку. В Італії саламандр підпорядкували особливій Саламандровій корпорації, що складалась із підприємців та представників влади, в Голландії ними відало міністерство водних споруд; одне слово, кожна держава розв’язувала Саламап-дрову Проблему по-своєму й не так, як інші, але урядових постанов, що регламентували громадянські обов’язки саламандр і обмежували їхню тваринну свободу, всюди видавалася безліч.

спричинену нпмп на узбережжі, відповпвпш там попередній етап Тоді адвокат запптав, чи можна па цих роботах використовуваті саламандр. Суддя відповів, що, на його думку, не можна без згод позпвача, бо його дружпна гпдує саламапдрами й пе може купатис у місці, запаскудженому нпми. Відповідачі звернули увагу па и що без саламандр вонп ніяк не можуть усунути дамби, насипані пі водою. На це суддя заявив, що суд не може й не бажаг обговорюваї технічні подробиці; суди існують, щоб оберігати майнові права, а і вирішувати, можливе щось чи неможливе.