Слава ЗСУ!

підводними Луврами й Сорбоннами, з иідводними Тріумфальними арками й Могилами Невідомих солдатів, із театрами й бульварами; і дозвольте висловити и свою найзаіювітнішу думку: п пояснювали державні діячі красномовній і енергійній дамі, що саламандри не можуть бути членами Ліги націй, бо не мають ніде в світі своєї суверенної території й державної влади. Пані Діміняну почала пропагувати ідею надання саламандрам вільної території, де б вони могли створити свою підводну державу. Цю ідею сприйняли, звичайно, досить неприхильно, щоб не сказати вороже; та нарешті знайшлося щасливе вирішення — організувати при Лізі націй спеціальну «Комісію для вивчення Саламандрового Питання», до якої запросять і двох деле-гатів-саламандр; одним із них, під натиском пані Діміняну, обрали д-ра Шарля Мерсьє з Тулона, а другий був дон Маріо, огрядна вчена саламандра з Куби, щі досліджувала планктон і бентос. Це був найвищий па той час акт міжнародного визнання саламандр²⁵.

сподіваюся, що навпроти нашої рідної Ніцци в синіх хвилях Середземного моря виросте пова славна Ніцца, ваша Ніцца, яка своїми чудовими підводними проспектами, парками та променадами облямовуватиме наш Лазуровий берег. Ми хочемо знати вас і хочемо, щоб ви знали нас; я особисто переконаним, що ближчі наукові й соціальні контакти, які ми встановлюємо сьогодні за таких щасливих нрнавісток, приведуть наші народи до все тіснішого культурного співробітництва в інтересах усього людства, в інтересах всесвітнього миру, добробуту й прогресу. (Триіалі оплески).

Тоді підводиться д-р Шарль Мерсьє й пробує кількома словами подякувати ніццькому мерові й депутатові; але почасти через його хвилювання, а почасти через трохи своєрідну вимову я вловив із ного промови лиш кілька насилу вимовлених слів: коли не помиляюсь — «велика честь», «культурні контакти» й «Віктор Гюго». Потім, видимо збентеженніі, д-р Мерсьє знов сховався у ванні.

Слово взяв Падь Маллорі; те, що він виголошує, — це не промова, а гімн, перейнятий глибокою філософією, Я дякую долі, каже він, що дожив до здійснення і підтвердження однієї з най-прекрасніших легенд людства. Це здійснення й підтвердження справді чудесне: замість міфічної потонулої Атлантидн, ми в подиві бачимо нову Атлантиду, яка виринає з глибин. Дорогий колего Мерсьє, ви, поет просторової геометрії, і ваші вчені друзі є першими послами цього нового світу, який виступає з моря не пі-попароджсною Афродітою, а Палладою Анадіоменою. Одначе багато дивовижніша, незрівнянно більша таємшн^я — те, що до цього...

(Кінця бракує),

²³ В паперах пана Повондри збереглась трохи невиразна фотографія з газети, на якій обидва делегати-саламандри по східцях виходять із Женевського озера на набережну Монблана, простуючи на засідання комісії. Отже, це озеро було, очевидио, офіційно приділене їм для проживання.

Женевська комісія для вивчення Саламандрового Питання ви-

Таким чином, ми бачимо саламандр у енергійному й невпинному поступі. їх кількість уже оцінюють у сім мільярдів, хоча зі зростанням цивілізованості плодючість їхня різко падає (до двадцяти-тридцяти пуголовків на рік). Вони вже заселили понад шістдесят процентів усіх узбереж земної кулі; полярні узбережжя ще не заселені, але канадські саламандри вже починають колонізувати узбережжя Гренландії, де навіть відтісняють ескімосів у глиб острова й перехоплюють у свої руки рибальство та торгівлю риб’ячим жиром. Рука в руку з їхнім матеріальним поступом іде й культурнга прогрес: вони вже ввійшли до числа цивілізованих народів з обов'язковим шкільним навчанням і можуть пишатись багатьма сотнями власних підводних газет,що виходять у мільйонах примірників, зразково організованими науковими уста⁶⁴ новами тощо. Звичайно, це культурне піднесення не завжди проходило рівно, без внутрішньої боротьби; правда, ми дуже мало знаємо про внутрішні справи саламандр, але з деяких ознак (наприклад, із того, що знаходили трупи саламандр із повідгризеними мордами й головами), можна гадати, що під поверхнею моря довго кипіли завзяті ідейні суперечки між старосаламандрами та молодосаламандрами. Ці останні, очевидно, стояли за прогрес без обмежень і застережень і заявляли, що треба й під водою якнайшвидше запровадити всю суходільну культуру з усіма її здобутками, не виключаючи футболу, флірту, фашизму й статевих збочень; натомість старо-саламандри, мабуть,консервативно чіплялись за природну

конала велику й почесну роботу насамперед тим, що старанно обминала всякі дражливі політичні та економічні проблеми. Вона постійно засідала багато років і відбула понад тисячу триста засідань, на яких дуже старанно обговорювано пропозиції про єдину міжнародну назву для саламандр. Бо в цій сфері панував абсолютний хаос: поряд із науковими назвами Salamandra, Molche, Batrachus та іншими (вони вже почали здаватися неввічливими) було пропоновано силу-сплепну інших; саламандр мали називати тритонами» нептунідами, фетидамл, переїдами, атлантами, океані дами, посей донами, лемурами, не лагами, літоралами, понтійця-міт, батндамн, абїссами, гідріопамк, жандемераии (gens de тѳг) ^l, су маринами і так далі; комісія для вивчення Саламандрового Пи-іанця мала з усіх цих назв вибрати найдоречнішу і старанно и свідомо вибирала и аж до самого кінця Саламандрової Доби — щоправда, так і не дішповшп остаточного і одностайного висновку.

 64 Морські люди (фрапц.). 7* 155