Слава ЗСУ!

Тоні. Боже, а я й забув! Уже третя!

Корнель (виглядає у вікно). Погода гарна; як трохи пощастить...

Т о н і. А який рекорд він хоче побити?

Петр. Висоти.

Корнель. З вантажем. (Знову схиляється над рушницею.)

Тоні, Яке це розкішне почуття, мабуть..* Летіти так високо... Кружляти там, де сама лише блакить, і співати; «Ще вище! Ще вище!»

II е т р. От тільки руки там дуже мерзнуть.

К о р н е л ь. Закладаюся, що їрка колись таки поб’є цей рекорд. Він же в тата вдався.

Тоні, Чим?

П е т р (аамислений над шахами). Одчайдушністю.

К о р н е л ь (над рушницею), Вірністю обов’язку, Петре.

Тоні. Ви хоч знали тата, а я... Слухайте, а Ондра теж мав татову вдачу?

К о р н е л ь. Атож. Тому й поїхав туди, на південь,

Тоні. А ти?

Корнель. Я намагаюсь бути таким. З усієї сили,

Т о н і. А Петр?

Корнель. Петр з усієї сили намагається бути не таким.

П е т р. Я? Я, братику, з усієї сили намагаюсь розв’язати до кінця його шахову задачу.

Корнель. Хіба що. А в усьому іншому... От би подивувався бідний тато. Сам офіцер, майор кавалерії — а син, бачте, хоче світ перевернути. Чим не родинна драма?.. І від чого це татові рушниці так іржавіють?

Петр, Не вір йому, Тоні. Тато завжди був серед тих, хто йшов уперед. І я маю від нього цю рису. (Переставляє фігуру на шахівниці). Отже, чорний пішак посувається на еф чотири. Білі захищаються.

Корнель. Білі захищаються? Ану покажи. (Підходить до шахівниці).

Петр. Чорні йдуть в атаку. Білі відступають.

Корнель (над шахівницею). Стривай, Петре, так не годиться. Тато пішов би оцим конем на де п’ять.

Петр, Можливо. Але тепер не ті часи. Тато був кавалерист, а моє серце на боці піхоти. Пішаки завжди йдуть тільки вперед. Пішак може загинути, але не може відступити. Пішаки всіх країн, єднайтеся!

Корнель. Але якби кінь пішов на де п’ять.,,

Петр. Не лізь у мою задачу!

К о р н е л ь. Це татова задача. Дивись, білі починають ходом коня на де п’ять і дають мат у три ходи.

Петр, Ну, а я цього не хочу, братику. Я хочу розгромити білих. Тому чорний пішак іде на барикаду й проганяє білого коня.

К о р п е л ь. От чорт, а й справді, в така можливість. Певно, автор задачі прогавив.

II е т р. От бач. Задача має два розв’язання, пане офіцере,

Корнель. Перше — татове.

П е т р. А друге — революційне. Вперед, гноблепі пішаки! Біла тура під загрозою. До бою готуйсь!

К о р н е л ь. Слухай, Петрику, забери того пішака назад. Бо всю гру зіпсуєш.

П е т р. Чию гру?

К о р н е л ь. Татову, Тато пішов би на де п’ять.

П е т р. Тато був солдат, голубе. Він би сказав: «Молодці чорні, не здаються!» І кинувся б у бій за білих..,

К о р н е л ь, Чуєш, забери пішака назад!

П е т р. А навіщо?

Корнель. Я хочу побачити, як розв’язав би задачу тато.

Петр. Тепер уже грається інша партія. Не татова. Наша. Марно б’єш копитом, білий коню; ніщо вже пе зупинить чорного пішака на його переможному шляху! За чотири ходи він стане всемогутнім ферзем,,, Правда, ми це називаємо інакше.

Корнель. А як?

Петр (несподівано споважнівши). Новою владою, братику. Владою чорних. І ми її дочекаємось!

Корнель. Ой ні, Петре. Лишається ще один хід,

Петр. Який?

Корнель. А оцей! (Валяв рукою фігури на шахівниці).

Петр. Ага! Це називається шляхом насильства, (Устає). Теж добре. Тоді й ми діятимемо по-іншому.

Тоні (що доти читав на канапі, тепер підводить голову й кричить майже істерично).Годі вам з тією політикою! Терпіти несила!

Корнель. Таж це тільки гра! Чого ти так! Ми лише хочемо пофехтувати, правда, Петре?

Тоні. Яка там гра! Я знаю, про що ви.

Петр. Слушно, Тоні. Це страшенно серйозне діло. Сутичка старого світу з новим. Але не бійся, я простромлю Корнеля, як жука шпилькою. Геть тиранів!(Надіває на голову дикунський шолом). Хай згине мерзенний старий світ! Ну-бо швидше, Корнелю!

Корнель (надягає кавалерійську каску). Зараз. (Знімає зі стіни дві рапіри)_% Вибирайте, будь ласка, шановний супротивнику.

Петр (згинає одну рапіру). Добра. Але рівності у зброї тепер не додержують. Це страшенно старомодно.

Обидва стають у позицію.

Ну, Тоні, командуй.

Тоні (ховає обличчя в книжку й затуляє вуха). Не хочу!

Корнель. Увага... Раз, два... три!

Петр із Корнелем, сміючись, фехтують.

Петр. Ла-ла!

Корнель. Ала!

Петр. «Ми всіх катів зітрем на порох!» Ла-ла!

Корнель. Ла-ла!

Петр. Перша рана.

Корнель. У плече. Легенька. Бій триває із перемінним успіхом.