Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Петр. «Позбудеться ярма тяжкого...»
Корнель. Ще зачекайте. Влучив!
Петр. Тільки дряпнув. Ла-ла! Вперед, чорний пішак!
Корнель. Хе! Стоїмо непохитно, як скеля, добродію! На! На!
Петр. «Час розплати настав...» Удар!
Корнель. Де там! Ось на тобі! (Спиняється). Стривай, Петрику, не боляче?
Петр. Пусте! En garde!73
З гуркотом падають столик і дзиглики.
Петр. Ла!
Корнель. Ала!
Петр. Стій! Це в сонну артерію, Корпелю. Ти мертвий.
Корнель. Поранений, але б’юся далі. До останнього віддиху. Ала!
Тоні (кричить). Годі вам!
Петр. Зараз кінчаємо, Тоні. Пішак атакує. Ха! Ха! Старий світ хитається...
Корнель. Finito!74 Цей раз я тебе прямо в серце влучив, Петре. (Опускає рапіру).
Петр (салютує рапірою). Дякую. Я мертвий.
К о р п е л ь (теж салютує). Дуже шкодую.
Петр. Але на зміну мені прийдуть тисячі чорних пішаків... Ура, товариші!
Входить Мати й стає на порозі.
Мати. Хлопці, хлопці, що це ви знов робите!
Петр. Ой, матуся! (Квапливо вішає рапіру на стіну). Корнель щойно вбив мене, мамо. Ударом у серце .(Скидає шолом ).
Корнель (вішає рапіру). А Петр мені простромив шию, матусю. Теж майстерний удар був. (Скидає каску).
Мати. Ви, близнята, як не поб’єтесь, то вам і світ не милий! Дивіться, шибеники, чого ви тут знов наробили! І не де-небудь, а в татовому кабінеті!
П е т р. Та ми зараз приберемо, мамо, ти не клопочися. Ну-бо, Корнелю!
Обидва нашвидкуруч наводять лад, піднімають поперекидані столик і дзиглики.
Мати. Покиньте, знаю я ваше чоловіче прибирання. Чим більш наводите лад, тим його менше.
Корнель (навкарачки, поправляє килим). Зараз усе буде гаразд, мамо. Пусти килим, Петре!
Петр (теж навкарачки, відштовхує його). Ні, ти пусти!
Несподівано хапають один одного в оберемок й іючипають качатись по підлозі, борюкаючись.
Зараз покладу тебе на лопатки.
Корнель (засапано). Спробуй!
Петр. Стривай, стривай!
Качаються по всьому кабінету.
М а т и. Ну, годі вже! Ви тут колись таки порозбиваєте все! І не сором — таким здоровилам! Що про вас Тоні подумає?
Петр (відпускає Корнеля). Іди сюди, Тоні, я й тебе навчу!
Тоні. Я не хочу!
Мати. Тоні пе чіпайте. І гайда мені звідси! Тоні, за що вони знову зчепилися?
Тоні. Петр не хотів іти на де п’ять.
Корнель (збирає на підлозі шахові фігури). Розу-місш, мамо, то був татів хід. Я тільки захищав родинну традицію.
П е т р. Не вір, мамо. Задача має два розв’язання.
Корнель (розставляє фігури на шахівниці). То чом пе розіграти її так, як тато хотів?
П е т р. А чом пе інакше? Може, тато й сам тепер грав би так, як я.
М а т п. Тихо! Годі сперечатись, і гайда звідси! Мені треба тут лад навести після вас, шибеників.
Корнель. Ми тобі допоможемо.
М а т и. Аякже, знайшлися помічники! Хіба ви, чоловіки, тямите, що таке лад!
Корнель. Поставити все там, де воно було.
Петр. Поставити все там, де воно має бути.
Мати. А от і ні. Поставити все там, де йому добре. Та хіба ви зрозумієте! Ну, гайда, йдіть уже ви обидва.
Корнель. Ходімо в садок, постріляємо з цієї рушниці, Петре!
Петр. Гаразд. За сто кроків —у пляшку.
М а т и. Вам аби щось розбивати!
Корпель. Тоні, а ти не підеш? (Бере зі стояка руш* ницю, яку був приніс).
М а т и. Ні, Тоні не любить вашої стрільби. Правда, Тоні?
П е т р. Я знаю* Він боїться.
Мати. Тоні не боїться. Ви його не розумієте. Він просто не такий, як ви, от і все.
Корнель. Аз нас кожен не такий, як інші, матусю.
М а т и. Менше, ніж вам здається. Ну, йдіть уже, паливоди!
Корнель (цілує її в щоку). Ти вже не сердишся?
Петр (цілує її в другу щоку). Хіба наша матуся вміє сердитись? Вона звикла до такого..,
Мати. Ви не знаєте, де їржі?
Корнель. А справді, де він? Тоні, ти не знаєш?
Тоні. Здається.., здається, в нього якесьпобаченпя
Мати. З ким?
Петр. Ну, сама розумієш, мамо. Певне, з якоюс прекрасною незнайомкою.
Брати випихають один одного в дворі.
М ати. А тобі чого тут треба, Тоні?
Тоні. Нічого. Я... я просто прийшов сюди почитаті
Мати. Татові книжки?
Т о н і. Та ось, про подорож.
Мати. Знов ті далекі краї.,. Нащо воно тобі, Тоні! Адже ти ніколи не будеш мандрівником, правда? (Ходить по кімнаті й неквапно поправляє все).
Тоні. Мабуть, не буду. Але я так виразно все уявляю ...
