Слава ЗСУ!

Нараз музика обірвалася. До вітальні ввалився дядя Жора – у своєму незмінному спортивному костюмі, з широкою американською посмішкою. Він недбало поплескав Тасю по щоці й ущипнув Лізу за стегно. Коли дядя Жора наблизився до Рити, вона інстинктивно сахнулася, і це викликало брутальний регіт шефа.

– Я бачу, молодь нудьгує! – вигукнув дядя Жора. Він мав такий самий збуджений вигляд, як і Володимир зранку. – Гей, Вадиме, що це ти на всіх нагнав хандру? Дай-но я спробую!

Вадим підвівся, і дядя Жора гепнувся на його місце за роялем. Товсті пальці незграбно застрибали по клавішах, і кімнату заполонили звуки „Собачого вальсу”. Вони зашпортувалися один за одного, наче ноги п’янички.

– Ну що, повеселішали? – примружився шеф, задоволено потираючи руки. – Ось так воно! Гей, дикунко! – несподівано повернувся він до Рити. – Ходи-но сюди, побалакаємо.

Він майже силоміць потягнув Риту на диван у віддалений куток вітальні, який погано освітлювався. Рита була дещо спантеличена таким обходженням.

– Ну що, красуне, подобається тобі в нас? – Дядя Жора хтиво посміхався. – Та ти розслабся, я не кусаюся. Як тобі наші орли? Малюк, здогадуюся, не на твій смак, а от Вадим… Хе-хе-хе! Ось ти себе й видала. А ти коли червонієш, ще апетитнішою робишся… Ну-ну, не надимай губенят, я знаю, що кажу. А Володимир? По-моєму, теж нічого, га? До речі, він буде твоїм головним партнером у фільмі.

Рита вирішила, що підвернувся слушний момент побільше довідатися про загадкові зйомки.

– Георгію Івановичу, можна запитати? – почала вона по-школярськи.

– Валяй! – Дядя Жора відкинувся на спинку дивана, позиркуючи на Риту з поблажливою цікавістю.

– Що це буде за фільм?

– Хіба Володимир тобі нічого не казав? – здивувався шеф.

– Ні.

Дядя Жора склав руки на животі.

– Ти пригоди любиш? – запитав він.

Рита ствердно кивнула.

– А жахи?

Вона невизначено знизала плечима. Загалом вона любила іноді полоскотати нерви чимось на зразок „Страхіття на вулиці В’язів”. Проте їй і на думку не спадало, що дядя Жора й Володимир причетні до фільмів подібного жанру. Досі вона гадала, що братиме участь у зйомках історичної картини. Хіба не для цього Люся укомплектувала її гардероб мереживними панталонами і старовинними капелюшками з розмашистими пір’їнами на крисах?

– Я бачу, ти здивована, – зауважив дядя Жора. – Що ж тут незвичайного? Аби витримати конкуренцію, доводиться знімати те, що понад усе користується попитом. А якщо відверто, то й не тільки через це. Я сам з дитинства грішу всім, що лякає і здається надприродним. До речі, хочеш, я переповім тобі коротко зміст фільму?

Авжеж Рита хотіла.

– Ну, тоді слухай, – дядя Жора набрав поважного вигляду. – Троє дівчат приїздять до старовинного замку, в якому обладнано пансіонат. І там з ними починають траплятися усілякі незбагненні речі. Спочатку при загадкових обставинах зникає одна дівчина. Потім інша знаходить її понівечений труп. Вона спішить сповістити про страшну знахідку третю дівчину, але втрачає орієнтацію і опиняється у підвалі. Цієї миті гасне світло, лунає несамовитий крик, і коли знову з’являється світло, виявляється, що від дівчини залишився лише кривавий слід на стіні.

Дядя Жора зробив паузу. Рита відчула, що її починає бити дрож.

– Змерзла? – простодушно поцікавився дядя Жора. – Давай погрію.

Він важко наліг на Риту, міцно стиснувши рукою її плечі. Вона задихнулася від обурення і різкого запаху чоловічого поту.

– Пустіть! – щосили закричала Рита, упершись руками в м’який живіт шефа.

Дядя Жора розреготався і відпустив її.

– Ото дикунка! Не знаєш, як і догодити. Тремтить, мов мишеня, а зігрітись не хоче. Ну що, сподобався сюжет?

Рита не знала, що відповісти, але й не хотіла мовчанкою дратувати шефа, бо інтуїтивно відчувала, що в люті він страшний.

– Тут немає жодної чоловічої ролі, – пробелькотіла Рита перше, що спало їй на думку.

– Ач, яка швидка. Не дослухала до кінця, а вже робить зауваження, – пробуркотів дядя Жора. – Так от слухай: після того, як зникли ті дві дівчини, про яких я розповідав, третя звертається за допомогою до свого приятеля, і разом вони намагаються розгадати таємницю. Фільм так і називається: „Таємниця старого замку”. Ось такий сценарій.

Дядя Жора поплескав Риту по плечу.

– Коротше, готуйся. Із завтрашнього дня починаються зйомки.

Він багатозначно підморгнув і вийшов з вітальні.

Цієї ночі Рита довго не могла заснути. Незрозуміла тривога охопила її. Чи правильно вона зробила, що так необачно погодилася зніматися, навіть не дізнавшись попередньо, про що фільм? Хоча, з іншого боку, чому її так занепокоїло те, що розповів дядя Жора? Зрештою, їй добряче заплатять. Тома була вельми задоволена заробітком. І робота, казала, „не курна”.

До речі, чому Тома так несподівано поїхала? Навіть нікого не попередила. Шкода, що вона сьогодні так нікого і не розпитала про Тому. Можливо, Ліза або Тася щось знають…

Відтак Риті згадалася лабораторія, Ніна з Ларисою, Тетянка. Їй чомусь зробилося сумно. Чи таким поганим було її життя до приїзду на студію? Так, у ньому було багато неприємних моментів, але ж були й радісні! І радість та була щирою, нічим не затьмареною…