Слава ЗСУ!

- В мого народу ходе легенда про річку життя – Форада. Її води течуть через древній камінь й найглибші нори, старіші за самого Тіона. Проте дістатись до неї можуть лиш ті хто прийшов не з цього світу. Однак і це не дає права взяти її воду. Той хто пролив кров живої істоти без жалю здатний взяти силу Форади.

- Навіщо ти говориш мені про це? – Алур сидів на троні підперши голову

- Зараз дізнаєшся, май терпіння, ельфе, – додав Драгон. – Навіть одна крапля Форади має силу зцілювати смертельні рани й повертати до життя від обіймів смерті.

Король гномів дивився на Алура

- Це твій шанс повернути міць і славу дітей лісу. Пролий воду Форади на тіла мертвих і ті обростуть плоттю, а душі повернуться з небуття. Я знаю, ви ховаєте своїх поза межами Насхала, на землях своїх предків… Ти розумієш про що я, Алуре?

- Оце твій план? Повірити в казочку гномів? Твої експерименти геть висушили твої мізки старий гноме. – Роздратовано засміявся король ельфів.

- В тебе є інший варіант? То кажи його зараз, або закрий рота й слухай далі. Я впустив тебе і твій народ в Насхал в обмін на ваше безсмертя. П’ять років ти давав своїх людей на вивчення цього феномену. П’ять років і майже ніяких результатів, лиш спотворення мого тіла й продовження життя на декілька років. Твого люду залишилось занадто мало, а безсмертя я не міг витягти з його жил. Проте мої інженери стали мені в пригоді. Вони змогли відкрити портали в інші світи й звідти добувати матеріал на мої досліди. Сотні полонених притягують хвостаті кожного дня. Виявилося достатньо взяти лиш кров від ельфа й впустити в тіло чужинців, і це давало ті ж самі результати. На жаль, їхнє тіло мутувало й через деякий час вони помирали. Проте є одне але… Була одна жінка… вагітна. Вона також скоро померла від мутації клітин. Але дитя її вижило. Тіло пристосувалося до її крові. Вуха загострилися, волосся стало білим, яке характерна тільки для ельфів, а термін життя збільшився на тисячу років! Ім’я цій дитині Міра. Навіть ти цього не знав Алуре.

Король ельфів лиш мовчки дивися на Драгона.

- Це був величезний прогрес! Я радів, але радість швидко згасла мов полум’я згорівшої свічки. Я досі не знав, як вживти безсмертя в моє тіло. Сон покинув мене. Думки про вічне життя заполонили моє серце і душу. Навіть тепло жіночого тіла не давало мені втіхи й насолоди. Життя стало вічною мукою, а катом я був сам. Одного разу я прогулювався вулицями Насхала ховаючи своє обличчя в тіні каптура. І раптом я почув як хтось говоре на подвір’ї будинку. Я зупинився й почав слухати. Виявилось мати розповідала своєму сину древні легенду про річку Форада і її магічні води. «Ось мій шлях до безсмертя» - подумав. Вода річки допоможе мені виділити геном вічного життя з крові ельфів. В літописах Насхала збереглися факти, про те як гноми в першому тисячолітті від створення міста наткнулися на підземну річку. Вони були виснаженні й поранені після тривалих розкопок. Коли вони промочила свої горла цією водою, ті в муках померли. Від жаху гноми чимдуж побігли в місто розповісти про страшну знахідку. Коли ж вони повернули знову до річки з мешканцями Насхали, прохід закидали а очевидців змусили мовчати. Один з гномів, який все це бачив започаткував хронологію історії мого народу й зберіг карту яка веде до місця цієї річки. Не знаю чому в легенді йдеться про те, що тільки чужинець в цьому світі може випити її водна, але я знаю це єдина наша надія. Сьогодні я влаштую поєдинок для відбору найкращих з полонених. Коли з цим буде покінчено ми організуємо експедицію до берегів Форади. Її вода подарує нам шанс на здійснення того, чого ми найбільше бажаємо.