Слава ЗСУ!

- Ти мені погрожуєш, Томасе? – Ельфійка оперлась на лікті. Обличчя перекосило від болі.

- Ні. Тільки попереджаю. Ти в мене у боргу, тому ліпше тобі заговорити.

Міра витримавши коротку паузу промовила.

- Інженери гномів змогли відкрити шлях в інші світи за допомогою магії й механізму Зан’дала. Це ворота в інший вимір Архона. Це все, що я знаю.

- Припустим, тобі вірю. Проте чому хвостаті забрали чужинців, які з’явились з порталу?

- Насхал в тяжкому становищі. Робочих рук не вистачає, а це прекрасна нагода відбудувати зруйновані частини міста. А найсильніші виступають на Арені.

- Мені поки що цього достатньо. Тепер ще одне запитання..

- Ну?

- Яке послання ти принесла для Алура?

- Король просив допомоги в аланів… Вони відмовили… Я просто охоронець принца Воларда. – Сльоза скотилася по щоці Міри.

- Мабуть не тільки охоронцем… - Пробурмотів маг

Міра промовчила

- Навіщо Алур просив допомогу в Сеатана? Що йому потрібно від них?

- Я ж сказала тобі, я нічого не знаю.

- Ти не все мені розказуєш і я це знаю. Другий раз повторювати не буду.

Леза меча блиснуло на світлі свічки

- Тебе врятував, можу й забрати твоє життя назад. Досить з мене твоїх недомовок. – В Томаса кінчався терпець.

Міра з жахом подивилася на нього

- Що з тобою сталося Томасе? Ти ніколи таким не був… Де той чоловік якого я знала?

- Не вигадуй нічого. Я не змінився! – Закричав чаклун

- Це все некроманти, так? Не слід було тобі йти до них в учні. Така значить ціна їхніх знань?

Томас раптом змінився на обличчі. Очі подобрішали.

- Вибач, Міро… Я не хотів тебе налякати. – В голосі Томаса відчувся сум, - ти ж знаєш, чому я пішов до них в учні…

- Твоє кохання до неї погубить тебе. Її не повернути за допомогою некромантії. А якщо повернеш, це вже буде не та Ара.

- Однак, я мав спробувати цей шанс на повернення моєї любові. А обрів лиш розчарування й відчай. Рана знову дає в знаки… не довго залишилось жити. Мені потрібна твоя допомога, Міро.

- Кажи друже. – Прошепотіла ельфійка

- Сьогодні хвостаті принесли двох братів: Каїна й Авеля. Мені потрібно, щоб ти допомогла їм втекти звідси.

- Ти маєш силу ставати повітряним ефіром, чому ж сам не врятував їх?

- Моя сила не дія на тих, хто прийшов з портала. На цих хлопців в мене великі плани. Я відчуваю, вони змінять долю Архона. Ці брати нічого не знають про цей світ, їх потрібно лиш поставити на правильний шлях. Мені потрібно, щоб ти витягла братів на світло. Звичайно, якщо вони переживуть сьогоднішню ніч на Арені.

- Якщо Архон схоче щоб вони вижили, вони виживуть.

- Мені потрібні вони живі в будь якому випадку! – В очах Томаса запали вогники гнів, а голос знову змінився.

- Ти хочеш щоб я вийшла замість них на Арену?

Томас заспокоївся

- Не говори дурниць, Міро. Мені потрібно лиш, щоб ти підстрахувала їх. Коли ти їх витягнеш, а ти обов’язково витягнеш їх звідси, я буду вас чекати біля гори Ніриди. Нам час прощатися. Розраховую на тебе.