Слава ЗСУ!

- Можеш ще трохи пожити – Дарен всміхнувся – Може твій брат буде більш багатомовним.

Воїн нахилився до хлопця. Ім’я його було Каїн. Взявши того за волосся, він підняв його голову і дав ляпас, щоб той прийшов до тями. Це дало результат. Хлопець застогнав відчувши біль і повільно відкрив очі. Першим він побачив обличчя Дарена.

- Нарешті прокинувся, виродку. – З огидою в голосі промовив Дарен. - Викладай, що знаєш, інакше ваше життя згасне як ранішня зоря Сарітель.

Хлопець не розумів, де він і, що відбувається. Повернувши голову праворуч, побачив брата, який сидів навколішки із зв’язаними руками назад.

- Дивись на мене, паскудо! - Воїн вдарив хлопця по обличчю, розсікши йому губу.

Той сплюнув кров і промовив.

- Я Каїн, то мій брат Авель. Ми відпочивали в горах, і досліджували печеру, яку там випадково знайшли. Коли зайшли в середу для обшуку, наткнулися на ведмедя. Тікаючи від нього ми загнали в себе на край скелі, під якою було озеро. Ми хотіли жити, тому пригнули. Останнє, що пам’ятаю, те як ми не долетівши до поверхні води опинились в темряві.

- Що за нісенітницю ти говориш? – Дарен почав лютувати, розуміючи що йому брешуть.

Кард ламало від спраги. Хміль досі тримав його міцно за плечі. Шукаючи чогось попити, почавала до багаття. Він не звертав уваги, скоса подивися як Дарен допитував хлопців. Опинившись біля полум’я, Кард побачив, як Анабаль трясло в гарчці. Її вуста щось шепотіли.

Нагнувшись до неї, він зміг розчути єдине слово: «Крові».

- Агов Дарене? – промовив Кард – Нашій крихітці хочеться крові.

Воїн повернув голову до Карда, а потім на хлопців.

- Вона її отримає ,– промовив Дарен. – Ви не переконали мене. До того ж в мої плани не входили ані ви, ані полонені. Карде, кінчай з ними.

- Нарешті якась розвага. – Зареготав Кард.

Воїн кульгаючи на праву ногу підійшов до братів. Хлопці кричали наперекір один одному, намагаючись щось пояснити.

Кард направив свій клинок на Авеля. Погляд головоріза пронизав його наскрізь.

- Ти помреш першим покидьку. – Кард замахнувся за плеча.

- Тільки зачіпи його, падло! – Закричав Каїн. – Якщо з ним щось станеться, я вирву твої очі і згодую їх собакам! – Кричав брат

Однак Кард від цих слів ще більше почав реготати.

Авель закрив очі, розуміючи, що це кінець. Але... Він почув крик брата і його серце завмерло від жаху, який утворив бездонну прірву в його душі. В голові Авель малював найгіршу картину. Хлопець різко відкрив очі і повернувся до Каїна. Братову обличчя було в крові. Кров належала Кардові. З горлянка головоріза фонтаном била кров. Тварюка майже відірвала йому голову. Хвостаті знайшли їх. Один з них кинувся на Анабель. В очах вампірки відбилось , як Томас взявся звідкілясь із гори й проткнув череп тварюки тим самим прижавши його до землі. Чарівник швидким рухом витяг кинджал з пояса й кинув його в сторону Дарена. Той миттю зловив зброю й застромив в груди хвостатого, якого тримав лівою рукою, не даючи істоті вп’ятись йому в горло.

- Іди в пекло, – просичав Дарен, пхнувши хвостатого у вогонь.