Слава ЗСУ!

Чогось від Василинки листів немає вже два місяці і на канікули не приїжджала до мами, яка теж хворіє. Що сталося? Розлюбила? Галина казала, що їй щось відомо, але розкаже згодом. Різні думки находили та все тривожно ставало на душі. Антон спохмурів, закрився в собі і навіть на появу Галини, яка ласкаво розраджувала його, ніяк не реагував.

– Сумно мені, Галинко, – вперше так її назвав, – на душі тяжко, біля серця тривожно, до роботи руки не доходять і хату вже немає бажання закінчувати.

– Антоне, все минеться і на добре вийде, повір мені і Василина, за якою побиваєшся, напише неодмінно, обов'язково напише.

Дощі падали щодня, та робота на хаті продовжувалась, вже стіни оштукатурені у кімнаті на другому поверсі. Вікна привезли майже у два рази, а може і більші за вікна старої хати. Одне вікно буде навпроти липи, що похилилась над озером і лавку видно і буде видно хто іде гостинцем до хутора – красота!

Розділ VII

Василина забула, що через день екзамен. Дівчата цілими днями за книжками і на консультації ходять, а вона і не вчить, і до вузу не ходить, і сама не знає, що з нею коїться. Кожного дня зустрічається з Артемом. Так закохалась, що їй ніколи листа мамі написати, а Антону вже не знає про що писати. Не хочеться робити йому боляче, а написати правду ще не настав час. Моєї вини в тому, що покохала іншого, немає. То винна циганка, яка навіщувала мені таку долю, а може самим Господом мені дано змінити життя. Ну кохала Антона, віддала йому все сповна: роки щирого кохання, незайманість, все-все, що змогла! Думаю, переживе, покохає Галину. Вона вродлива, при тілі, ну все є, навіть я того не маю, що вона. Мама мені казала, що Антон мені не пара. Звісно що так. З Артемом не соромно пройтись на людях містом. Тай взагалі – мрія кожної дівчини вискочити заміж за офіцера, а тут таки підфортило.

***

Будівництво другого поверху на стадії завершення. Залишилось настелити підлогу і вимурувати кухню з обігрівачем.

Галина майже кожного дня приходить і шукає собі роботу, а може, щоб Антон звикав до неї. Антон справді почав більше уваги приділяти Галині, говорить ніжні і ласкаві слова, навіть радіє, коли приходить до нього.

– Треба його захопити чимось так, щоб бігав за мною, – подумки мріяла Галина. – Мені вдасться, аби погода повернула на сонячну, теплу, підемо до озера, запрошу в гості до себе, а там його так приласкаю, що Василина буде йому огидна. Я знаю чим можна захопити, ще ніхто з чоловіків від жіночого тіла не відмовився. – Галина розмірковувала постійно і уже тріумфувала.

Антон розривався на всі сто: робота у кузні, на хаті. Добре, що навідується Галина і допомагає по господарству, і їсти допомагає зварити для мами Антона та перекус для робітників. Радіє Антон, що є підмога, а він має змогу більше працювати на хаті.

Петро Уллін приїхав саме тоді, коли робили дерев'яні сходи на другий поверх.

– Хлопці, а чому ззовні?

– Ці сходи тимчасові, коли розберемо стару хату, поставимо сходи у сінях, тобто при вході до кімнат на першому поверсі! Антоне? – покликав голова колгоспу. – Ходи поговоримо он там на лавці біля паркану.

– Знаєш, Антоне, – примовк, похиливши голову. – Мабуть добудовувати буде інший голова, мене переводять у район секретарем райкому партії і в тому є заслуга твоя.