Слава ЗСУ!

По приїзді у військову частину, Артема викликали до штабу полка і повідомили, що полк повинен бути у повній бойовій готовності. Достименно, що діється, нікому офіційно не було повідомлено, та дещо просочилося з наказу штабу, адже всюди є свої люди. По каналах телебачення та по радіо повіщалося щось про Чехословацьку весну, але це ще ні про що не говорило і взагалі, що таке Чехословацька весна? Вертолітний полк був приведений у повну бойову готовність. Василина, коли дізналася від Артема про те, що може статися, неабияк розхвилювалася. Все може статися, якщо щось піде не за планом. Всілякі думки, та всі тривожні, заполонили до зворушливого стану.

– Артемку, якщо доведеться поїхати, що я буду робити без тебе? – з трудом промовила, і на очах появилися сльози.

Артем ніжно пригорнув до себе і заспокоїв:

– А може пронесе?

– Буду молитися, щоб відмінили наказ.

– Як покличе партія, то доведеться послужити заради миру і добра, тим більше, давав присягу на вірність Батьківщині.

Василині ставало моторошно.

– Тобі сумно не буде – ти вже знайома з дружинами колег-офіцерів і будете спілкуватись. А невдовзі повернемося і життя налагодиться. Аналогічні події відбувалися в Угорщині у 1956 році і скоро все закінчилося. Так буде і в Чехословаччині. Я сьогодні куплю телевізор і буде чим зайнятися, не будеш сумувати, а може відміна буде.

***

У село привезли молодого хлопця з Чехословаччини. Загинув під час революції. Треба буде піти на похорон, адже добре знайомий, на рік старший. Незважаючи на те, що три роки відслужив в Радянській Армії, а тут привезли на перепідготовку і відправили у пекло війни. На руках у його дружини дитина, як їй жити без чоловіка? У селі не пропадеш, добрих людей багато, та й родина є. Може й мене би така участь спіткала, та Бог помилував. У армію мене не взяли, бо у мене одна мати і дід Юрко, якого півроку тому похоронив. Коли викликали у воєнкомат, дід Юрко заступився за мене. Їздив, і врахували, що дід інвалід з війни, а мама без чоловіка і потребують догляду. Ось так мене відхрестили від армії. Якщо по-правді, то я мав бажання служити в армії, бо то престижно для хлопців. А може теж би привезли у цинковій труні. Ні-ні, хай Бог милує від такого задоволення. Треба сказати Галині і удвох підемо на похорон.

***

Мама з Галиною порядкували у хаті. Мили вікна, підлогу, а я нагодився вчасно. Поставив одне ліжко біля вікна, з якого було видно частину озера з лавкою під старою липою і вулицю до села. Краєвид чудовий. Шафу для одягу поставили поряд із ліжком для мами, а стіл поставили біля мого ліжка у ногах, бо куплю телевізор і можна буде лежачи дивитися.

– Скоріше би вже купив, Антоне. А то у селі можна нарахувати на пальцях, у кого він є. Я одного разу хіба дивився телевізор у нашому клубі. Правда, екран маленький і зображення чорно-біле, як фотознімки. Якраз співала Алла Пугачова, так гарно було чути і все, як живе рухається.

– Галинко, до кінця тижня буде і в нас телевізор, а ще я замовив антену, без якої телевізор працювати не буде.

– Чекаю з нетерпінням, – і присіла на край ліжка біля Антона.

– А що мені з того телевізора, коли я погано бачу, – і тут Галина пригадала обіцянку, яку дала перед копанням картоплі.