Слава ЗСУ!

***

Артема викликали у штаб і сповістили йому про бойове завдання. Як командира загону, який прославився у Чехословаччині, його відряджають на Далекий Схід. Місця дислокації – кордон з Китаєм. Щось там не спокійно, а його, як відважного і безстрашного, там чекають. Начальний штабу з видньою строгістю сповістив завдання, навіть не подаючи вигляду про те, що його хочуть здихатися, щоб не втратити зірки на своїх мундирах. Хитрий хід, та Артем цього не знав.

– Поїдеш сам, а потім відправимо твою дружину.

– Завдання зрозумів, товариш підполковник! – відчеканив Артем.

– Три дні на збори, – сказав полковник. – Можеш іти.

– Слухаюсь, – і, повернувшись, попрямував до виходу.

Василина на такий хід подій не чекала і її можна зрозуміти.

– А чому тільки тебе?

– Командуванню видніше, я давав присягу і такі накази не обговорюються. Нічого в тому не бачу поганого, а може навіть все йде на краще. Там зона з підвищеною воєнною обстановкою, а там і надбавка до посадового окладу і преміальні, скоріше дослужусь до капітана, а там і майора дадуть. Ти маєш можливість поїхати до мами на декілька днів, – злорадно усміхнувшись, продовжив розмову, – може і з Антоном зустрінешся?!

– Як ти смієш зухвало дорікати, коли знаєш, що крім тебе мені ніхто не потрібний! Своїм часом як-небудь скористаюсь без твоїх порад!

Зібралась і пішла у магазин щось прикупити з продуктів харчування, бо у холодильнику пустка. Провалявшись на ліжку кілька днів, Артем пішов у частину отримати наказ та відрядження. Їхати сказали поїздом. Поїздом, то поїздом, і поїхав на вокзал за білетом до Улан-Уде, там дислокується військова частина.

***

Артем поїхав неохоче. Василина у дорогу зготувала продуктів, які можна три дні споживати без термічної обробки, а решту днів буде харчуватися у ресторані потяга. Василині і лікарні підтвердили, що народжувати буде через два-три місяці. Так, що народжувати буду як прибуду у частину по місцю роботи Артема. А тим часом купила зошит у лінійку і почала писати листа Антону і мамі. Спершу напишу Антону. Вже півзошиту опинилися у корзині для сміття. Ніяк не могла зосередитися і нічого путьового не виходило. Може спочатку напишу мамі, а потім Антону? Мамі листа написала дуже швидко. Пішла на кухню, запарила чашку кави і для сміливості випила чарку горілки. Знала, що спиртне їй протипоказано, та стриму не було і бажання взяло верх. У голові трохи закрутилося, але стало легко на душі і весело. Під гумор сіла за написання листа.

Добрий день, Антоне!

Вибач, якщо ... – не те пишу і, взагалі, чи зумію щось та написати, коли у голові все перевернулося. Василина зі злості на себе розплакалась. Ще недавно писала із задоволенням, з любов'ю, і могла писати хоч по кілька листів на годину, а тепер на протязі половини дня не можу толком написати декілька речень. Відкладу на завтра. Настрій пригнічений і пішла до ліжка. В голові щось діялось надзвичайне. Антон стояв перед очима, куди би не повернула голова. Очі закрию, а він тут. Мені здається, що щось подібне зі мною вже було. Мабуть думає про мене, так, так? Антоне, Антоне, що я наробила, поламала тобі життя і не знаю, як складеться моє життя? Та якщо будеш наче примара стояти перед моїми очима – я не витримаю. З таким почуттям заснула.