Слава ЗСУ!

– Що мали зробити сьогодні – зробимо завтра.

Антон не пив і взявся за роботу, яку міг робити тільки він.

***

Артем Василину зустрів поцілунками. Приїхала, а на дворі тріскучі морози з сорок градусів. У нас таких немає. Артем заздалегідь купив шубу і, коли вийшли з поїзда, зразу накинув їй на плечі і хутряну шапку, що налізла на самі очі, а взуття й так було тепле. Її пальто і в'язану шапку взяв на руку і повів до таксі. Артему дали кімнату у військовому гуртожитку, яка слугувала і за кухню. Кімната невелика, але меблі розставлено компактно і жити тимчасово можна. Зробив чаю, виставив наїдки, які були, пляшку вина і сіли їсти. Василина за два тижні у дорозі втомилася і хотілося прийняти ванну.

– Розумієш, тут ванна і кухня спільні для усіх мешканців. Вода неякісна, може волосся вилізти і тече брудна. Щоб приготувати їсти воду привозять і ми набираємо у бідони, які видали зі складу.

– Я такого не витримаю. Привикла кожного дня приймати душ чи ванну, а тут геть чисто спартанські умови, не життя, а виживання, – сердилася Василина.

– Та й це ще не все! Туалет на дворі.

– Ой капець, – заголосила Василина – Я завтра повертаюсь назад.

– Не хвилюйся. Це все тимчасово, сьогодні почистять каналізацію і ходити на двір не буде потреби.

– Мені з дороги треба помитися, привезти себе до порядку, – підвищеним тоном говорила Василина.

– Я на тебе чекав, молився, щоб швидше приїхала. Так хотів подивитися на тебе, поніжитись у ліжку, а ти стала зовсім іншою. До мами їздила і там зустріла Антона?

– Що ти верзеш! Нікуди не їздила, хіба мамі написала листа.

– І йому теж?!

– Йому не писала. можеш заспокоїтись.

Настрій пропав в обох.

– Давай я нагрію води і помиєшся у великій мисці. Колись так усі мились, не було душу, ванни, ходили чистими і нікого вони не їли. То згідна пристати на мій варіант?

– А хіба є інший?

Артем приніс відро води,поставив на плиту,а потім приніс ще і накрив у миску. Гарячою водою розбавив холодну і засунув руки у воду. Можеш роздягтися вода тепла, а я буду доливати коли буде остигати. Василина ногами стала у миску.

– А тепер присядь, і я тобі помию плечі.

Антон помітив, що стан тіла без форми. Тіло стало округле,живіт виперло дуже і там билося серденько нащадка, притулив голову і відчув биття у животі. Погладив,поцілував,допоміг скоріше помитися,бо гарячої води не залишилось на долив. Артем чекав, коли вже нарешті піде у ліжко з Василиною.

***

У суботу після обіду поштарка дала Антону конверт. Почерк був йому знайомий. Руки затремтіли,заніміли не від морозу...

Галина нагодилася саме у той час,коли тримав листа. Ноги були наче не свої – не міг ступити кроку.

– Що з тобою?

– Промовила.

У горлі пересохло, в очах якісь химери літають, і тільки тепер до нього вернулася пам'ять.

– Бачу тобі принесли листа. Напевно від Василини.

– Напевно, – спромігся відповісти і попрямував до хати.

Галина зрозуміла, що не на часі і теж пішла до своєї хати.