Слава ЗСУ!

***

Галина прокинулася від того, що її наснився тривожний сон. Тіло спітніло. Вся у жарі. Що сталось? – не змогла пригадати, як не старалася. Може, щось приключилося з Антоном? Він дуже змінився на лиці, коли поштар вручила листа. Я добре помітила, але вдавала, що мені ніби все одно. А насправді мені ніби ніж встромили у серце.

А що мала робити у такій ситуації? Пішла до хати.

Розділ ХІХ

Галина вмовила Антона піти на танці. З ніг уже не падав, пригріло сонце, і стежки розтаяли від снігу – утворилася вода. Температура повітря різко піднімалася, і стало тепло. У неділю на ранок уже будуть одні калюжі. Танці під вечір, може вдарити морозець, і скує воду. Треба буде зайти до Антона, попрасувати сорочку, штани він сам прасує. Добре, що є електропраска.

– Галинко, знаєш, – заговорив притишеним голосом, – Я звик усе робити сам. Вмію прасувати, і їсти зготовити, і подати. Мене доля усього учить.

– Та я тільки хотіла допомогти тобі, а ти зразу так! Бо то жіноча робота – прасувати.

– А чоловіки хіба їсти і телевізор дивитися можуть? – не вгавав Антон.

– Антоне, ти хочеш сваритися, щоб на танці не йти?

– Та що ти, Галинко. Мені навіть хочеться з тобою потанцювати, – усміхаючись промовив до неї, і поцілував у щічку.

Галина на радощах не знала, що з нею діється. Підійшла ззаду і, обнявши Антона, так міцно притиснулася, що Антон відчув її дюжину силу, ніжну і невимушену. Стало приємно від її обіймів. Про лист Василини уже ніхто не згадував. Антон поборов свою злість на милість. Постав крапку. Зрозумів, що Василини йому не повернути, і відпустив зі свого серця назавжди. Ламати життя їй не в його характері, а своє щастя ще побудує. У нього є Галинка. Колесо фортуни на боці Галини. Вона серцем і душею передчувала,що з Антоном пов'яжуть долі. Серце Антона охололо до Василини на завжди.

На танці пішли під руку, і Галина хотіла, що б усі бачили їх такими. Антон давненько не був у клубі, і мало що знав про події у селі. Багато ровесників і молодших за віком хлопців уже одружені. Антон хвилювався не знати чого. На лиці була посмішка. Біля клубу було немало молоді,більшість йому знайома. Підходили. подавали руки для привітання, а ось багатьох дівчат не впізнав, а дивилися у його бік. Галина зауважила це, і пригорнулася до Антона, даючи зрозуміти, що він її ї нікому не віддасть, хоч ніхто і не забирав.

Заграла музика – і всі ринули у клуб. Антон переступив через поріг залу, і тут же взяв Галину і понеслись у танці. Антон помітив, що дівчата звернули на них увагу. Він у костюмі виглядав урочисто, йому ішов костюм і сорочка під краваткою, справляв на усіх гарне враження, а ще соєю вродою нагородив дівчат. А Галина, наче перелякана газель, хіба з ненавистю дивилася у бік, як їй здалось, знахабнілих дівчат. Настрій упав, і вже не було бажання тут залишатися. Не наважувалась сказати Антону, щоб піти додому. Танець закінчився, і подались у куток біля сосни. У Галини від щастя світилися очі, і була горда, що поруч такий красень. Радість переповнювала душу, та ця ейфорія була ненадовго, як і очікували, що щось піде не так. До Антона підійшла молода дівчина, і запросила до танцю. У душі Галини все перевернулося, засопіла, і рвучко повернувшись до Антона, взяла його за руку і сказала: