Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Залізна квітка кохання

Додому не йшов, вирішив іти до батьків. Хата була закрита. Сусіди сказали, що батьки поїхали у якесь село купляти хатину.

– Оце так фортуна. Значить, у батьків гроші є, а мама казала, що немає.

Проникнути у квартиру не складало проблем. Перекинув усе, що попало під підозру про сховок грошей, але їх так і не знайшов. Пішов до виходу з квартири і на порозі зустрівся з батьками.

***

Антона зустріла секретар сільської ради Ірина і люб'язно запросила зайти по справі до сільської ради. Коли зачинилися двері за ними, Ірина подала крісло Антону, а сама сіла навпроти за столом.

– Антоне, а чому ви не приходите з Галиною на танці до клубу?

– Та все ніколи, – відповів.

– А знаєте, – зашарілася Ірина, – я давно хотіла вам сказати, що ви мені дуже до вподоби. До мене підходять хлопці, але я їм усім даю відкоша.

Говорила скоромовкою так, що Антон хіба слухав із розкритим ротом. І нарешті почув те, чого не чекав.

– До нас надійшов лист від Василини. Цікавиться як мама, а також і ви. Вона не знала, що мати відійшла у кращий світ. Є зворотна адреса, можу вам дати.

Антонові помутніло в очах, у голові щось надзвичайне коїлось. Він піднявся.

– Дякую за інформацію, – повернувся і пішов до виходу.

Всю дорогу до дому тільки й думав про Василину. Присів на лаку під липою і поринув у минуле.

– Антоне, що з тобою? – почув голос Галини. – Ти прихворів чи що?

– Все нормально, добре, – відповів і під руку з Галиною пішли додому.

Жодного слова не промовив і не глянув на Галину.

– Та що з ним: вроки дістав чи що?

Прийшли додому і Антон приліг на ліжко

– Увімкни телевізор.

– Добре, любий. А мені треба йти на ферму вечірнє молоко доїти.

Галина пішла до тітки Надії і сказала, аби подивилась до Антона.

– А що сталося?

– Та нічого, просто приліг, бо чогось розболілася голова, – збрехала Галина. Не хотіла аби хвилювалася його мама.

Антон ніби дивився телевізор, а насправді спливали думки про Василину

– Що коїться зі мною? Адже я поставив крапку на всьому, що було між нами.

***

Артему і Василині хатина припала до душі. Хата цегляна, велика, на околиці села, близько ліс і озеро. Природа надихала. Ціна невисока, тому почали процедуру купівлі.

– А міську квартиру віддамо сину. Може помириться із Світланою і перейдуть жити, – промовила Василина.

Ремонтні роботи нового житла проходили успішно. "За літо треба провести основні роботи, а решту – на наступний рік відкладемо, бо і у фінанси не вкладемось,"– міркував Артем. Хатина знаходилась на "панському дворі" (як говорили місцеві мешканці).

Попередня
-= 49 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!