Слава ЗСУ!

Розділ XXV

У Сергія із Світланою назрівав ураган у їхніх відношеннях. Сергія звинуватили у наркобізнесі. Борги зростали, а віддавати нічим. Хату продати не виходило, бо документи на неї у мами, а мама сказала, що не віддасть. Якщо посадять і не відаш борги – знайдуть у зоні і вб'ють. Що робити? З боку її батьків відшкодування не буде. Світлані сказали, що її з сином Артемом заберуть до себе, а він хай іде під три чорти.

– Слухай! Ти уже один термін відсидів. Треба було піти працювати на яке-небудь підприємство і, як усі, працював і жив би нормальним життям. Завдяки моїм батькам, ми живемо, але так довго продовжуватися не буде. Ув'язався у наркобізнес, і тепер страждає уся сім'я. Я так довго не витримаю і піду від тебе.

– Та ідіть ви усі, а я як-небудь буду жити.

– Ага, ти виживеш? – не вгавала Світлана.

– Слухай, у мами є Волга, продам і покрию борги.

– Аби хоч мама тобі не віддала?

– Віддасть, нікуди не дінеться. Якщо не по-доброму, то силою заберу.

Сергій із мамою уже декілька років не спілкувався. Як зустріне його мама? Василина саме зібралася відвідати сусідку Розалію, коли у двері без стуку зайшов Сергій. Навіть не привітавшись і не стряхнувши сніг з одягу та взуття, попрямував у кімнату.

– Слухай, ти би хоч привітався, адже не бачились роки?

– Така ти мати, що не хочеш бачити мене? – різко відповів Сергій.

– Хіба я заслужила на таке відношення? Я ж твоя мама, я тобі віддала усе найдорожче, а ти змалку був такий, ніби у тебе вселився нечистий. Батько від переживання пішов у інший світ. Ти його туди відправив. На стежку добра, милосердя, шани і співчуття не пішов. Ти собі обрав життя, яке заведе тебе у пропасть, і крайніх не шукай. Сподівалися, що з тебе виросте дуже порядна і щаслива дитина, а вийшло щось незбагненне.

Василина уже не мала сили вислуховувати дорікання і попросила Сергія залишити її у спокої, і щоб забирався з хати.

– Ти мене виганяєш, навіть не спитавши, чого приїхав?

– А мені і не треба знати, а якщо твоя воля, то розкажеш? Хоч догадаюсь – є проблема з фінансами, а у мене їх немає. Продала авто, аби поставити татові надгробний пам'ятник, а що залишилось, то щоб мене похоронили чужі люди.

Сергія ніби струмом вдарило від почутого. Такого повороту подій не чекав.

– Ти розумієш, що ти мене підставила? Я заборгував велику суму грошей і якщо вчасно не поверну – мене ставлять на лічильник, а потім вб'ють.

– А ти чого влазив у наркобізнес? Тебе ще не навчило? Ти ж уже один термін відсидів, ще мало тобі? Як постелив собі, сину, так і відлежишся. Я тобі нічим допомогти не можу.

– Тоді давай документи на хату, і я її продам.

– Ти кращого нічого в стані ейфорії не придумав? Не надійся і вон мені з хати. А де буде жити Світлана з Артемом – моїм онуком?

– Вона уже пішла до своїх батьків.

– Ото дожився, синок, запропастив ти себе і через тебе страждає сім'я. Що ти даси своєму сину? Довів себе до ганебного життя і сім'я розпадеться. Геть мені з хати, бо викличу міліцію.

– Викликай, я з нею на Ти. Ти мені дала зрозуміти, що нічого доброго від тебе чекати немає сенсу?