Слава ЗСУ!

***

Василина відчула важкість тіла, ніби все боліло. Та найбільше боліло біля серця. Не могла відійти думками від вчорашнього дня. Так нарешті за кілька десятків років спромоглася навідатись у село. Багато змін відбулося за цей період. А Антона так і не бачила, адже була поруч його оселі і не зайшла. Не треба цього робити, для неї ці двері закриті назавжди. Сама у всьому винна. Думки про село, про Антона не полишали її і нарешті збагнула, що неупереджена програма її життя була запрограмована нею. Спокусилася на шоколадне життя. Інколи шоколад віддає гіркото, якщо його невміло споживати. Гіркоту відчула після народження Сергія. Віддавала йому більше любові, ніж Артему. Артему остогидло таке життя і почав випивати, появилася пасія і почались сварки. Артем наголошував, що інший на його місці застосував би фізичні міри впливу, але він не міг, бо кохав і ще почуття до неї не згасли. Просив змінити своє ставлення до нього і не було б компаній, коханок.

Василина все те розуміла, та вдіяти нічого не могла, бо відкрилась рана на серці. Цілими днями у чотирьох стінах з дитиною, і думки про Антона самі приходили. Антон – мій біль, тривога і жадоба повернення у серце. Зрозуміла, що їй треба повертатися у село, та Артем нізащо не погоджувався. "Якщо хочеш жити ближче до села, то купимо хатину тільки у селі за десятки кілометрів від села твоєї мами... І Антона – підсумувала Василина. Так, і від Антона, – із лихоманочною злістю сказав Артем." Знайомі порадили йому купити хатину побудовану з цегли, біля лісу і ставків на околиці села. Купили і почали робити ремонт. Познайомилися із сусідами – вчителями, які ост, ось вийдуть на пенсію. Сусід Василь Михайлович виявився затятим рибалкою, тож час від часу ходили рибалити. Жінки теж подружилися і більше часу проводили за чаєм чи кавою, ну і звісно на городах. Садили зелень, картоплю і було що їсти, а також заготовляли на зиму. Допомагали чим могли одні одним. Так і проходило життя. З Артемом життя налагодилось і, як колись, жили у коханні та злагоді. Артема непокоїла доля Сергія, який застряг у боргах через наркобізнес. Неодноразово їздив на сімейні розбірки. Світлана жалілася на його неадекватність. Вживав наркотики, пропадав на кілька днів, а потім тижнями не появлявся. Часто приходив у синцях – видно добре його били. Артем нічого не міг з тим вдіяти і написав заяву у міліцію. Його неодноразово затримували за фактом розповсюдження наркоти, а тоді, коли взяли верхівку наркобізнесу, посадили на чотири роки в'язниці і його.

Артем дуже переживав за долю сина і почались сердечні приступи. Сина любив, незважаючи на його вчинки, шукав знайомих у верхах, аби дочасно звільнили його. Здоров'я було підірване. Василина була у розпачі. Спокою не було і тільки при зустрічах з сусідкою Розою на якийсь час знаходила спокій. Ходила у церкву, просила священика, аби у сповіді передав щирі слова благодаті її сину. Марно. Після смерті Артема почала хворіти тілесно і морально. Думки про Антона, ніби цілюща вода, додавали їй сили. Втрата Антона, смерть Артема, в'язниця Сергію підірвало і їй здоров'я.

Сидячи біля вогню, дивилася на карниз каміна, на якому були три фотографії у паспорті. На одній гарна дівчина з ніжною посмішкою, по середині фотографія Артема у військовій формі і справа – фотографія змученої жінки. У жінки очі вицвілі, лице місцями поранене зморшками, на голові сивина. Яке порівняння – молодість і старість. Старість прийшла непомітно. Відвела погляд від фотографій і вирішила зайти до сусідів.