Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Залізна квітка кохання

– Ну гаразд, – відповіла Ліда.

Дівчата в одних купальниках з книжками вляглись у ліжка і готувались до екзаменів.

– Дівчата! А мене таки бере цікавість, кого наврочила циганка? Чоловік у пагонах? Хто б це міг бути: військовий, міліціонер чи ще хтось? Військових у місті багато, бо є військове летовище, міліціонерів не менше. Цікавість роздирає душу. Якщо по-правді, кожна дівчина мріє вийти заміж за військового, навіть модно, – промовила Оленка, натякаючи на пророцтва циганки на адресу Василини.

Та Василина до слів Оленки проявила байдужість.

– Так що, Василинко, Антон відійде на другий план, – спеціально проговорила Оленка.

– Оленко, ти мені подруга, але я не потерплю такої зухвалості, – і кинула в Оленку подушкою. Подушка прийшлась прямо в обличчя Оленки. Оленка покотилася разом з подушкою на підлогу і добряче вдарилась об край тумбочки. Все враз стихло. Нарешті Оленка почала схлипувати, тримаючись за голову. На пальцях руки була кров! Василина обняла Оленку, а Ліда шукала зеленку. Подряпини промили, обробили зеленкою, кров зупинили. А тоді всі разом сміялися і кепкували ще довго. Образ не було – дружба перемогла.

Розділ IV

На небі ані хмаринки, спекотно. Антон пішов на озеро, присів на лавку і почав роздягатися, коли побачив дівчат, що прямували до озера купатися. Серед дівчат виділялася Галя своїм красивим тілом і чарівною посмішкою. Дівчата були у купальниках, чого раніше цього не робили, щоб йти хутором у такому вигляді.

Галина від щастя зраділа, побачивши Антона, що теж намірився скупатися. Вона ніколи ще не бачила Антона у плавках. Тіло Антона загоріле, м'язисте, ну справжній Геркулес. Галина зачарована тілом Антона втратила дар мови і замість привітання, злегка махнула головою. Антону дуже подобалась Галина та почуття до Василини не піддавалося спокусі. Галина справді мала спокусливі груди, які вилазили з купальника, гарна фігура, красиві стегна, ноги не пройшли повз погляд очей Антона. Хотів голову повернути у інший бік, та спокуса брала верх. Перший заговорив Антон.

– Галинко, ну що підемо купатися?

– Якщо допоможеш зійти у воду.

– Авжеж, промовив Антон, – взявши Галину за руку.

Галина радо потиснула йому руку і затремтіла усім тілом, це помітив Антон.

– Ти що боїшся води, Галинко, – сказав так, що Галині видалось, ніби сказано ніжно і, обхопивши Антона, а Антон підхопив на руки і пішов на глибшу воду. Галина від такого щастя не відпускала рук від шиї Антона.

Враз Галина риторично спитала, чи пише Василина, коли приїде. Антона наче вдарило струмом від почутого. Опустив Галину з обіймів, хоч руки Галини і дальше були на його шиї. Антон вивільнившись від обіймів Галини, поринув у задуму.

– Та все гаразд, – і з головою занурився у воду.

Галина вже пошкодувала, що дала волю язику.

– То навчиш мене плавати, чи передумав?

– Та ні, давай лягай на воду животом до низу, – обхопив за талію і водив кругами, а потім почав гладити ніжне тіло, забувши про все на світі. Галина, від дотику рук і тіла Антона, забула, що вона на воді і так з нічев'я напилась води, почала кашляти.

Попередня
-= 8 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!