Слава ЗСУ!

Маленький чернець заглиблюється в рукописи.

Яблуко з древа пізнання! Він уже вгризається в нього. Він проклятий навіки, але
мусить його з’їсти, нещасний ненажера! Часом думаю собі: згоден, щоб мене замкнули в льох на
десять сажнів углиб, куди й промінь світла не пройде, аби тільки довідатись, що
це за річ така: світло. І найгірше: те, що знаю, мушу розповісти. Як коханець,
як п’яниця, як зрадник. Це вада, вона призводить до нещастя. Доки я волатиму в
пустелі— ось у чому питання?
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ (показує на якесь місце в рукопису). Цього речення я не розумію.
ГАЛІЛЕЙ. Я з’ясую тобі, з’ясую.

9.

Вісім років мовчав Галілей. Після того як на папський престол вступив новий
папа, який і сам був ученим, Галілея заохочують знову взятись за свої досліди.

Правду — в мішку.
Рот — на замку.
Держав вісім років. Але не втерпів —
І правду на люди пустив.

Будинок Галілея у Флоренції. Учні Галілея —ФЕДЕРЦОНІ, МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ і АНДРЕА САРТІ, вже юнак, зібрались на
експериментальну лекцію. Сам ГАЛІЛЕЙ стоїть і читає книгу. ВІРДЖІНІЯ і СИНЬЙОРА
САРТІ шиють весільну білизну.

ВІРДЖІНІЯ. Як весело шити весільне вбрання. Це буде скатертина для довгого
стола. Людовико любить гостей. Тільки треба, щоб було до ладу зроблено, його
мати помітить кожну ниточку. Вона на згодна з книгами тата. І патер Христофор
теж.
СИНЬЙОРА САРТІ. Ось уже за скільки років він не написав жодної книжки.
ВІРДЖІНІЯ. Певно побачив, що помилявся. В Римі один вельмиповажний
високопоставлений священик багато чого розповідав мені з астрономії. Там
занадто великі відстані.
АНДРЕА (пише на дошці порядок денний).“Четвер увечері: плаваючі тіла“. Знову: лід, робота з водою, терези, залізна
голка, Аристотель.(Добуває предмети).

Інші читають книги. Заходить ФІЛІППО МУЦІУС, вчений середніх літ. Вигляд має
трохи збентежений.

МУЦІУС. Можете ви сказати синьйору Галілею, що він повинен мене прийняти? Він
мене проклинає, не вислухавши.
СИНЬЙОРА САРТІ. Але ж він не хоче вас прийняти.
МУЦІУС. Бог вам заплатить, коли ви його попросите. Я мушу з ним поговорити.
ВІРДЖІНІЯ (підходить до сходів). Тату!
ГАЛІЛЕЙ. Що там?
ВІРДЖІНІЯ. Синьйор Муціус.
ГАЛІЛЕЙ (рвучко встає, іде до сходів, учні за ним). Що вам треба?
МУЦІУС. Синьйоре Галілею, прошу дозволу пояснити вам деякі місця в моїй книзі,
де нібито піддається прокляттю вчення Коперніка про обертання Землі. Я...
ГАЛІЛЕЙ. Що ви збираєтесь пояснити? Ви цілком згодні з декретом святої
конґреґації від тисяча шістсот шістнадцятого. Звичайно, то ваше право. Хоч ви
тут і вивчали математику, але це ще не причина, щоб вислуховувати від вас, що
двічі по два— чотири. Можете з повним правом казати, що цей камінь (витягає з кишені камінця і кидає його до передпокою) допіру полетів угору, до стелі.
МУЦІУС. Синьйоре Галілею, я...
ГАЛІЛЕЙ. Не кажіть нічого про труднощі! Мені й чума не завадила продовжувати
свої спостереження.
МУЦІУС. Синьйоре Галілею, чума — то ще не найгірше.
ГАЛІЛЕЙ. То я вам скажу: хто не знає істини, той просто неук. А хто її знає і
називає брехнею, той— злочинець! Ідіть геть з мого дому.
МУЦІУС (ледве чутно). Ваша правда. (Виходить).

Галілей знов іде до свого кабінету.

ФЕДЕРЦОНІ. На жаль, це так і є. Він не велика людина, і взагалі нічого не варт,
хіба що був колись вашим учнем. Він слухав учення Галілея, а тепер має казати,
що все це невірно.
СИНЬЙОРА САРТІ. Мені шкода цього чоловіка.
ВІРДЖІНІЯ. Тато дуже його любив.
СИНЬЙОРА САРТІ. Я б хотіла поговорити з тобою, Вірджініє, про твоє заміжжя. Ти
ще така молоденька, матері в тебе немає, а батькові тільки й клопоту, щоб
класти собі оті крижинки на воду. У всякому разі, не раджу тобі вдаватися до
нього із запитаннями про шлюб. Він буде цілий тиждень за обідом та ще при цих
молодих людях говорити про найстрашніші речі, бо ж не має ні на копійку сорому
та й ніколи його не мав. Я теж ні про що таке не думаю, а просто—як це воно буде далі. Я не можу всього знати, людина я неосвічена. Але таку
серйозну справу навмання не починають. Гадаю, тобі слід вдатися до справжнього
астронома з університету, хай він складе гороскопа, а тоді вже й знатимеш, що
тобі судилось. Чого ти регочеш?
ВІРДЖІНІЯ. Бо я там була.
СИНЬЙОРА САРТІ (з жадібною цікавістю). Що ж він сказав?
ВІРДЖІНІЯ. Два місяці я маю остерігатись, бо Сонце стоїть під знаком Козерога,
а тоді розташування зірок буде для мене надзвичайно сприятливим і хмари
розійдуться. Коли я не пущу з очей Юпітера, то можу пускатись у будь-яку
подорож, бо я— Козеріг.
СИНЬЙОРА САРТІ. А Людовико?
ВІРДЖІНІЯ. А він — “Лев“. (По невеличкій паузі). Він нібито хтивий. (Пауза). Ця хода мені знайома. Це ректор, синьйор Гафоне.