Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Зоряна Зоряна (частина 1)

«Що це зі мною? — подумала вона – Невже я закохалась? Але ж ми сьогодні вперше зустрілися… А Максим гарний. У нього очі ясні… Та про що це я думаю? Ну він мені сподобався, а я йому?...»

Дівчинка подивилась у дзеркало: звідти на неї дивилося бліде обличчя з великими зеленими очима в ореолі мідно-золотавого волосся, таке схоже на обличчя Наталки з повісті «Царівна»

— І нічого мені не світить! – констатувала Зоряна і відвернулась.

ЛИСТИ

Коли надворі вже почало темнішати і Зоряна впоралася з буденними справами, вона дістала з дальнього закутка шафи Мармурову кулю і уважно розглянула. Куля складалася з двох половинок: зеленої і блакитної. Поміж ними пролягав золотий поясок. Зелена половина була вкрита сіткою тріщин.

Придивившись,Зоряна зрозуміла, що на кожному острівці, оточеному тріщинами видніється напівстерта літера. Дівчинка також помітила, що тріщинки навколо кожної літери утворюють шестигранник. Вона торкнулася одного з шестигранників і той почав рухатися. З цих літер можна було складати слова.

Цим Зоряна і зайнялася. Вона рухала літери хвилин п’ять, доки їй не спало на думку скласти власне ім’я. Коли остання літера Зоряниного імені стала на своє місце, почулося тихе клацання і куля розпалася точно по золотому пояску. В руках у враженої дівчинки опинились дві півкулі, скріплені тоненьким золотим пояском.

Зелена півкуля виглядала суцільною, а от у блакитній половині зберігалось чимало дивних речей. Там лежав якийсь синій мішечок зі старовинної тканини, невеличкий (поміщався у Зоряни на долоні) і вщерть повний. Дівчинка нетерпляче відклала мішечок убік. Вона ще встигне подивитися, що там всередині.

Крім мішечка у скриньці знайшовся великий ключ дивної форми, низка намиста і пляшечка з брунатною рідиною, на етикетці якої був дивний напис: «для короля». На самому дні скриньки лежав складений учетверо аркуш паперу.

Зоряна дістала той аркуш і в неї пройшов мороз по шкірі. Дівчинка спробувала себе заспокоїти. Ну що тут такого? Звичайний, вирваний із зошита аркуш у клітинку. От тільки полів на сторінках немає. І клітинки більші ніж зазвичай. Та й колір у аркуша був не білий, а брудно- жовтий.

Але це нічого не означає! Тобто означає, але тільки те, що цей листок було вирвано зі старого зошита. Зорянина мама нещодавно знайшла такий на горищі. От і все. Нічого надзвичай-ного. Все правильно.

От тільки не пасує до цієї явно старовинної скриньки цей аркуш, нехай старий, але ж не старовинний! Дівчинка розгорнула аркуш. То був якийсь лист. Вже перші його рядки змусили серце дівчинки прискорено забитися.

«Люба Зоряно!»

Мені нелегко в цьому зізнатися, але одного разу я зробила величезну помилку, яка поставила в небезпечне становище цілий світ. Я захотіла позбутися того, чого не можна позбутися. Розумію, це нічого тобі не пояснює, але згодом ти все зрозумієш.

Ти мусиш виправити мою помилку, У Мармуровій кулі ти знайдеш усе потрібне для цього. Нічого не бійся, я не покину тебе. Що робити тобі пояснить цариця змій. Вона ж допоможе тобі пробудити свою силу. Поспішай! Часу залишилось надто мало!

08.11.1949р Мирослава

P.S: Коли ти прочитаєш цього листа, він самознищиться. Прошу, не лякайся.»

Попередня
-= 4 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!