Слава ЗСУ!

Вінстон заледве знав Тіллотсона і не мав жодного уявлення над чим саме він працює. Люди з Відділу Записів неохоче розмовляли про свою роботу. У довгій, без вікон залі, з подвійними рядами кубікул та безперервним шурхотом паперу і нескінченним бубонячим дзижчанням голосів до мовоноту, там була велика кількість людей яких Вінстон навіть за ім’ям не знав, одначе він щоденно бачив їх сновигаючих туди сюди по коридорах або жестикулюючих під час Двох Хвилин Ненависті. Він знав, що у кубікулі поруч із ним маленька жіночка з рудуватим волоссям важко працює день у день , просто відстежуючи та видаляючи з Преси імена людей яких було випаровано та відповідно ніколи не існувало. Вона мала до цього неабиякий хист, з того часу як її власного чоловіка було випаровано на двійко років раніше. Та за декілька кубікул звідси м’яку, слабку та мрійливу істоту на ім’я Амплефорт, з дуже волохатими вухами та несподіваним талантом до спритикування римами та віршованими метрами, було залучено до виробництва версій-покручів – остаточні тексти, так це звалося – поем які стали ідеологічно образливими та невідповідними, але з тих або інших причин зберігалися у антологіях. І ця зала, з п’ятдесятьма працівниками або близько того, була лише підвідділком одного відділу, який містився у величезному та складному комплексі Відділу Записів. Поза, над, під, усюди роїлися працівники залучені до безлічі неймовірних робіт. Там були величезні друкарні з їх редакторами, друкарськими експертами, та з їх детально розробленими та складно оснащеними студіями по підробці фотографій. Там був відділ телеграм з його інженерами, виробниками, та з його командами акторів яких було спеціально відібрано за їх вміння імітувати голоси. Там були цілі орди референтів чиєю роботою було лише складання переліків книжок та періодичних видань які потрібно було відкликати. Там були безкраї сховища де зберігалася виправлена документація, та приховані горна де знищувалися оригінальні примірники. І десь там або деінде, достатньо анонімно, знаходився розпорядчий центр , що координував увесь обсяг робіт та окреслював лінію політики згідно якої цей фрагмент минулого треба зберегти, той підробити, а інший стерти із буття.

І Відділ Записів, зрештою, являв собою лише одну єдину гілку Міністерства Правди головною метою якого була не перебудова минулого , а забезпечення постачання громадянам Океанії газет, фільмів, підручників, програм телезахисту, ігор, романів – усіх мислимих різновидів інформації, інструкцій, розваг, від статуй до гасел, від ліричних поем до трактатів з біології, від дитячих абеток до словників з Новосуржу. І це Міністерство не тільки забезпечувало різноманітні потреби Партії, але ще й прокручувало усі ці маніпуляції на більш низькому рівні на благо пролетаріату. Там був цілий ланцюг відокремлених відділів , що займалися пролетарською літературою, музикою, драмою, та розвагами взагалі. Там вироблялися грубезні та дріб’язкові газети , що не містили майже нічого крім спорту, кримінальних хронік та астрології, “сенсаційних” копійчаних оповідок, фільмів просякнутих липкою і мерзенною тванню сексу, та сентиментальних пісень що створювалися цілковито повністю у механічний спосіб на спеціального роду калейдоскопі більше знаному як віршомаз. Там був навіть цілий підвідділ – Порновід, так він звався на Новосуржі – якого було залучено до виготовлення найнижчого штибу порнографії, яку відсилали у щільно запечатаних пакунках і яку жоден член Партії, і навіть людина що лише працює на нього, не має права переглядати.

Ще три повідомлення висковзнули з пневматичної труби доки Вінстон працював, але вони стосувалися простих справ, тому від швиденько впорався з ними ще до настання Двох Хвилин Ненависті. Коли Ненависть скінчилася він повернувся до своєї кубікули, узяв з полиці словник з Новосуржу, прилаштував поруч мовонот, прочистив свої окуляри та всівся за виконання свого головного ранкового завдання.

Найбільшою насолодою в житті Вінстона була його робота. Більшість з неї була марудною рутиною, але серед неї також траплялася робота настільки важка та заплутана , що ти міг загубитися серед неї неначе у безодні важезної математичної задачі – вишукано делікатні та тендітні шматочки підробки які ти обробляв не маючи ніяких орієнтирів окрім як власного знання Інгсоцу та власного розуміння того що хоче Партія щоб ти сказав. Вінстон мав неабиякий хист до таких речей. У деяких випадках йому навіть довіряли виправлення у провідних статтях “Часопису” , які було написано цілковито на Новосуржі. Він розгорнув повідомлення, що його раніше відклав. У ньому мовилося :

часопис 3.12.83 репортаж сб деньнагорода подвійноплюснедобре відг неособи переписати повпог вищзам післязапов