Слава ЗСУ!

На Старосуржі (або ж стандартній англійській мові) це означало :

Репортаж про Нагороду Дня від Старшого Брата у “Часописі” за 3тє лютого 1983го року є цілком незадовільним і має посилання на неіснуючих осіб. Повністю переписати та узгодити ваш проект з вищим керівництвом перед версткою.

Вінстон прочитав цю “образливо злочинну” статтю. Нагорода Дня від Старшого Брата, як він зрозумів, була головним чином присвячена вихвалянню роботи організації відомої як ПФСС, яка забезпечувала сигаретами та іншим супутнім спорядженням моряків з Плавучої Фортеці. Якийсь вірний Товариш Візерс, видатний член Внутрішньої Партії, був обраний для спеціальної згадки та нагороджений відзнакою – Орденом за Видатні Заслуги Другого Ступеню.

Три місяці потому ПФСС було несподівано розформовано без жодної на те причини та пояснень. Можна було лише припустити те, що Візерс та його поплічники потрапили зараз у немилість, але про конкретну причину цього не було жодного повідомлення у Пресі чи на телезахисті. Це було доволі очікувано, відтоді як для політичних злочинців стали незвичними відкриті суди або навіть публічний осуд. Великі чистки зачепили тисячі людей , публічні суди над зрадниками та думкозлочинцями які робили жалюгідні зізнання у своїх злочинах та після чого їх страчували – все це були особливі експонати що виставлялися на показ не частіше ніж раз на двійко років. Більш звичайним було те, що люди які потрапили у немилість Партії просто щезали і вже ніхто і ніколи не чув про них. І ніхто не мав і найменшого натяку на те, що ж з ними трапилося. У деяких випадках вони навіть могли і не бути мертвими. Приблизно тридцять людей яких Вінстон знав особисто, не рахуючи його батьків, зникли того чи іншого часу.

Вінстон лагідно почухав себе канцелярською скріпкою по носі. У кубікулі навпроти Товариш Тіллотсон все ще потайливо кукожився над мовонотом. Він на хвильку підвів свою голову : знову з ворожим спалахом окулярів. Вінстон гадав чи залучено Товариша Тіллотсона до тієї ж роботи що й у нього. Це було цілком вірогідно. Такий підступно мудрований шмат роботи ніколи б не довірили лише одній особі: з іншого боку, спрямувати її до комітету було б все одно що відкрито визнати, що акт підробки мав місце. Дуже ймовірно, що принаймні дюжина людей зараз продовжує наполегливо працювати над конкуруючими версіями того, що ж насправді сказав Старший Брат. І зараз керівний мозок з Внутрішньої Партії міг обирати ту чи іншу версію, міг наново відредагувати та запустити складні процеси перехресного посилання які могли бути необхідні, та згодом обрана брехня могла потрапити до постійних записів та стати правдою.

Вінстон не знав чому Візерс був у немилості. Можливо це сталося через корупцію або некомпетентність. Можливо Старший Брат лише позбавився від аж занадто популярного підлеглого. Можливо Візерса або когось близького до нього запідозрили у єретичних нахилах. Або можливо – що найімовірніше за все – це явище просто трапилося тільки тому що чистки та випаровування це необхідна частина механізму державного управління. Єдиний справжній ключ до відповіді крився у словах “відг неособи”, які свідчили про те що Візерс вже мертвий. Ти не міг кожного разу бути певним , що саме це трапляється з людьми після арешту. Іноді їх звільняли та дозволяли залишатися на свободі приблизно на рік чи два перед тим як їх буде страчено. Дуже зрідка деяка особа яку ти вважав дуже давно померлою могла примарним чином наново з’явитися на якомусь публічному суді де він міг своїми свідченнями вплутати до цього ще сотні інших людей перед тим як він зникне, цього разу вже назавжди. Візерс, хай там як, був вже НЕОСОБОЮ. Він не існував : його ніколи не існувало. Вінстон вирішив що просто змінити до протилежного напряму промову Старшого Брата буде недостатньо. Було набагато краще пов’язати її з кимось повністю непов’язаним з оригінальним суб’єктом.

Він міг перетворити промову на звичайні викриття та публічний осуд зрадників та думкозлочинців, але це було занадто очевидно, крім того здобуття перемоги на фронті, або якийсь тріумф про перевиконання Дев’ятого Трирічного Плану, могли занадто ускладнити запис. Все що було необхідно так це шматочок чистої фантазії. Несподівано вона спалахнула у його розумі, готовий як є, образ вірного Товариша Оґілві, що нещодавно загинув у битві за героїчних обставин. Були деякі випадки коли Старший Брат присвячував свою Нагороду Дня на згадку про якогось скромного, пересічного та непримітного члена Партії чиї життя та смерть були гідним для наслідування прикладом. Сьогодні він міг вшанувати згадкою Товариша Оґілві. Це було цілковитою правдою що такої особи як Товариш Оґілві ніколи не існувало, але кілька друкованих рядків та двійко підробних фотографій могли швидко повернути його до буття.