Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > 1984

“Це називається вино,” – сказав О’Брайєн з тьмяною посмішкою – “Ви могли прочитати про це у книжках, без сумнівів. Не багато з цього дістається Зовнішній Партії, на жаль.” Його обличчя стало знову офіційно серйозним і він підняв свій бокал : “Я вважаю цілком доречно якщо ми почнемо пити за здоров’я. За нашого Лідера : За Еммануєля Гольдштейна.”

Вінстон підняв свій бокал з певними напругою та запалом. Вино це була та річ про яку він багато читав та мріяв. Так само як і те скляне прес-пап’є або напівзгадані рими Містера Чаррингтона, це належало до зниклого, романтичного минулого, до тих старих часів, як він полюбляв називати їх у своїх потаємних думках. З якихось причин він завжди думав про вино як про те,що має надзвичайно солодкий смак, неначе ожиновий джем, та негайну оп’яняючу дію. Насправді ж, коли він проковтнув його, ця речовина викликала помітне розчарування. Правда була у тому що після стількох років вживання джину він заледве міг відчути його смак. Він поставив назад вже порожній бокал.

“Отже існує така особистість як Гольдштейн?” – запитав він.

“Так,така особистість існує і він живий. Де, цього я не знаю.”

“І ця змова – ця організація?Вона справжня? Це не просто винахід Поліції Думок?”

“Ні,вона справжня. Братерство, так ми її кличемо. Ви ніколи не зможете дізнатися більше про Братерство ніж те що воно просто існує і те що ви належите до нього. Я ще повернуся до цього незабаром.” Він поглянув на свій наручний годинник. “Це нерозумно навіть для членів Внутрішньої Партії вимикати телезахист більше ніж на півгодини. Ви маєте заприсягтися не приходити сюди більше разом, і ви повинні піти звідси окремо. Ви, товаришу,” – він кивнув у бік Джулії – “повинні піти першою. Ми маємо приблизно двадцять хвилин у нашому розпорядженні. Ви маєте зрозуміти,що я мушу почати задавати вам певні питання. Це загальні умови, що ви готові вчинити?”

“Будь-що,на що ми тільки будемо здатні,” – відповів Вінстон.

О’Брайєн трохи повернувся на своєму стільці, так щоб він міг дивитися в обличчя Вінстона. Він майже проігнорував Джулію, здавалося він був цілком певен що Вінстон зможе говорити і за неї. На мить він примружив свої очі. Він почав задавати свої питання низьким, безвиразним голосом, так неначе це була звичайна рутина, певного роду катехізис, більшість з цих відповідей були вже відомі йому.

“Чи ви готові віддати за це свої життя?”

“Так”

“Чи ви готові вчинити вбивство?”

“Так”

“Чи ви готові вчинити акт саботажу який спричинить смерть сотен безвинних людей?”

“Так”

“Зрадити свою країну на користь ворожих сил?”

“Так”

“Чи ви готові шахраювати, підробляти, шантажувати, псувати дитячі розуми, розповсюджувати наркотики що викликають миттєве звикання, заохочувати проституцію, поширювати венеричні хвороби – робити усе що може спричинити моральний розклад та послаблення Партії?”

“Так”

“Якщо, наприклад, буде потрібно якимось чином аби прислужитися нашим інтересам вилити сірчану кислоту на дитяче обличчя – то чи ви готові вчинити так?”

“Так”

“Чи ви готові втратити власну особистість та прожити решту свого життя у якості офіціанта або робочого з доку?”

“Так”

“Чи ви готові здійснити самогубство, якщо і коли ми вам накажемо зробити це?”

“Так”

“Чи ви готові, ви обидва, розлучитися та більше ніколи не бачити одне одного?”

“Ні!” – різко обірвала Джулія.

Вінстону здалося, що минуло чимало часу перш ніж він відповів. На мить здалося ніби йому навіть відняло мову. Його язик беззвучно ворушився, формуючи відкриті склади цього першого слова, потім іншого, ще раз і ще раз знову. Допоки він не сказав цього, він не знав яке саме слово він збирався сказати. “Ні,” – сказав він нарешті.

“Ви добре вчинили,що сказали мені,” – сказав О’Брайєн – “Це необхідно для нас – знати усе.”

Він повернувся до Джулії та додав з якимось більш сильним наголосом у голосі:

“Чи ти розумієш що навіть якщо він виживе, то може стати вже іншою людиною? Ми можемо бути змушені надати йому нову особистість. Його обличчя, його рухи, форма його долонь, колір його волосся – навіть його голос може стати іншим. І власне ти також можеш стати іншою людиною. Наші хірурги можуть змінити людину до цілковитого непізнання. Іноді це необхідно. Іноді ми навіть ампутуємо кінцівки.”

Вінстон не втримався аби не вихопити ще одного косого погляду на Мартінове монголоїдне обличчя. На ньому не було жодного шраму як він міг бачити. Джулія перетворилася на бліду мару, так що її ластовиння проступило настільки чітко немов контури на військовій мапі, але при цьому вона дивилася в обличчя О’Брайєна дуже сміливо. Вона пробубоніла щось що здавалося могло бути згодою.

Попередня
-= 68 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 7.

Останній коментар

OlyaCheryba 09.07.2020

А мені ця книга якось складно читалась, хоча це було варто того. Після прочитання в
голові формується зовсім інше бачення світу. Доречі, я про це розповідала в цьому
відео:
https://www.youtube.com/watch?v=0GJkoJsRkZw&t=1s


Віві 28.11.2017


Хоч і читається легко, важко не звертати увагу на таку кількість граматичних
помилок ( та й не тільки граматичних )


  10.04.2017

Мені сподобалось


Додати коментар