Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > 451 градус за Фаренгейтом

А коли виходили з машини, у вухах у Мілдред знову були черепашки. Тиша. Чути лише неголосний шум вітру.

- Мілдред.- Він поворухнувся і, простягти руку, висмикнув музикальну комаху з її вуха.- Мілдред, Мілдред!

- Що? - ледь чутно озвалася вона.

Монтегові здалося, ніби він теж перетворився на одне з електронних створінь, що жили у шпаринах між скляними телевізорними стінами. Він говорив, але його голос не проникав крізь прозору перешкоду. Він міг розмовляти тільки на мигах, сподіваючись, що Мілдред обернеться й побачить його.

Вони не могли навіть торкнутися одне одного крізь скло.

- Мілдред, пам\'ятаєш, я тобі казав про дівчину?

- Про яку дівчину? - сонно запитала вона.

- Про дівчину з сусіднього будинку.

- Про яку дівчину з сусіднього будинку?

- Та про ту, що вчиться в школі, її звати Кларіс.

- А, так-так,- відповіла дружина.

- Ось уже кілька днів, точніше кажучи, чотири дні я ніде її не бачу. А ти не зустрічала її?

- Ні.

- Я хотів був розповісти тобі про неї. Вона дуже дивна.

- А, тепер я знаю, про кого йдеться.

- Я так і думав, що ти її знаєш.

- Вона...- сказала Мілдред у темряву.

- Що вона? - запитав Монтег.

- Я хотіла тобі сказати й забула. Зовсім забула.

- Кажи тепер. Що з нею?

- її, здається, немає.

- Немає?

- Вся родина кудись переїхала. Але дівчини зовсім немає. Здається, вона померла.

- Ти, мабуть, говориш про якусь іншу дівчину.

- Ні. Саме про ту, Маклелен. Вона попала під машину. Чотири дні тому. Я не певна, але, здається, вона померла. Вся родина кудись переїхала. Не знаю точно, але, здається, дівчина померла.

- Ти певна?

- Ні. А втім, так. Певна.

- Чому ти мені досі нічого не сказала?

- Забула.

- Чотири дні,- повторив він пошепки. Вони нерухомо лежали в темній кімнаті.

- Добраніч,- нарешті сказала Мілдред.

Почувся тихий шурхіт: Мілдред обмацувала подушку. Радіовтулка ворухнулася під її рукою, наче жива комашка, і знову задзижчала у вусі в Мілдред.

Монтег прислухався - його дружина стиха наспівувала.

За вікном майнула тінь. Осінній вітер налетів і вщух. Але в цій тиші до Монтега долинув якийсь звук - ніби хтось дихнув у шибку. Ніби щось, схоже на струмінь зеленуватого світлого диму чи на величезний осінній лист, перетнуло лужок і зникло. [231]

Механічний пес,- подумав Монтег.- Його сьогодні випустили. Вештається коло будинку. Якщо відчинити вікно...

Та він не відчинив вікна.

Вранці його кидало то в жар, то в холод.

- Невже ти захворів? - запитала Мілдред. Він заплющив запалені очі.

- Так.

- Але ж учора ввечері ти був здоровий.

Попередня
-= 22 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 21.

Останній коментар

Влад 02.03.2023

Мій друже, набагато літературніше можна
сказати "член" але ще краще, буде не
згадувати це слово якщо не йдеться про
медичні справи. Хоча комент залишений 2014
року, думаю ти вже подорослішав, все
зрозумів і не робиш такого надалі.


  12.02.2017

а що означають числа[ ... ]?


  09.06.2016

Жаль, що скорочено(


Додати коментар